Програма національного виховання Пісківського ліцею імені Героїв-земляків

Програма національного виховання Пісківського ліцею імені Героїв-земляків на 2020 – 2025 роки

Схвалено

Педагогічною радою Пісківського ліцею імені Героїв-земляків

Зміст

Пояснювальна записка

І. Концептуальні основи Програми

Глосарій

ІІ.Загальна характеристика компонентів
Програми національного виховання в Пісківському ліцеї імені Героїв-земляків на 2020-2025 роки

2.1 Загальнолюдські цінності

2.1.1 Проєкт «Колесо життя»

2.1.2Проєкт «Заклад освіти – толерантне середовище, СТОП БУЛІНГ»

2.2 Національні цінності

2.2.1 Проєкт «Моя Україна»

2.3 Духовні цінності

2.3.1 Проєкт «Храм людської  душі»

2.4 Громадянські цінності

2.4.1 Проєкт «Держава починається з тебе»

2.5 Особистісні цінності

2.5.1 Проєкт «У твоїх руках щастя»

2.5.2 Проєкт «Здорова дитина- здорова нація»

2.6 Родинні цінності

2.6.1 Проєкт  «Намисто роду»

2.7 Екологічні цінності

2.7.1 Проєкт «Жива планета»

2.7.2 Проєкт «Енергозбереження- крок до майбутнього»

Список використаної літератури

Пояснювальна записка

Сьогодні домінантною основою розвитку українського суспільства є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Концепція реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» пропонує виховний компонент змісту компетентностей та сутності виховного процесу, визначених у Законах України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту». Закладені основні орієнтири виховання компетентної особистості учня можуть творчо наповнюватись конкретним змістом, з урахуванням системи цінностей виховання, особливостей функціонування закладу освіти, вікових та індивідуальних можливостей учнів, інших актуальних соціальних викликів.

Запропонована Програма національного виховання у Пісківському ліцеї імені Героїв-земляків на 2020–2025 роки (далі – Програма) реалізує державну політику в галузі освіти, враховує Концепцію реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа», Стратегію національно-патріотичного  виховання в України. Концепція Програми узгоджена з пріоритетами вихованняна  цінностях, що забезпечує її спрямованість на формування ціннісних ставлень особистості, максимальне використання можливостей дітей та учнівської молоді для досягнення мети виховання, цілей і потреб особистості в її розвитку.

У Програмі надається перевага ціннісному самовизначенню та національному самоусвідомленню особистості, що передбачає увагу щодо повернення до власних витоків, національної виховної традиції, української ідентичності, державницького патріотизму, а також української мови, культури, народних звичаїв як чинників єдності нації та цілісного образу України.

За спрямованістю Програма є комплексною, адже окреслює оптимальний комплекс розвивальних, навчальних, виховних, соціальних функцій і змістових напрямів життєдіяльності особистості, орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість у межах, визначених у конкретному закладі освіти чи класному колективі, виховних проєктів відповідно до вікової компетентності дітей та учнівської молоді, як інструментів виховного впливу на підростаюче покоління.

Програма має чіткий структурований виклад основних груп цінностей та містить характеристику всіх компонентів відповідно до змісту національного виховання, спрямованості виховних орієнтирів ціннісних ставлень особистості на національний зміст, інтегрованої мети, цілей проєктної реалізації узгодженого набору завдань досягнення виховного впливу запрограмованої взаємодії учнів, учителів та батьків у закладі освіти з метою досягнення очікуваного результату щодо цінності особистості й сформованості у неї цінностей як мотивів поведінки особистості у різних видах діяльності.

Програма побудована за визначеними спільними цінностями із загального їх переліку для потреб суспільства, НУШ, особистості на основі результатів опитування учнів, батьків та вчителів, сукупність яких наповнена змістом відповідно до стандартів освіти, освітніх програм і завдань виховання, окреслює ціннісно-орієнтовану  активність особистості, об’єднує зусилля учасників наскрізного виховного процесу для досягнення метита завдань  виховання.

І. Концептуальні основи Програми

В Україні історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність української нації. Кожен народ  органічно продовжує себе через систему виховання в своїх дітях, генерує національний дух, ментальність, характер, психологію, сімейно-родинно-побутову культуру, основу якої складає збереження рідної мови, пізнання духовної спадщини батьків, дідів, прадідів, вивчення свого родоводу, життя за нормами народної моралі тощо.

Посилює значимість розвитку національного виховання Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України, якою визначені завдання діяльності держави, суспільства та освіти щодо формування національної свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), розвитку у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, сповідування національних і європейських цінностей.

Актуальність національно-патріотичного виховання молодих громадян зумовлюється необхідністю утвердження української національної ідеї, консолідації нації  та розвитку суспільства та сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають постійного вдосконалення національногоі патріотичного виховання.

Головною особливістю сучасного національного виховання є  становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовнихі культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Нова парадигма виховання полягає в розумінні дитини як суб’єкта і мети виховання, орієнтує на усвідомлення виховання як соціально-педагогічного явища, на підвищення виховного потенціалу освітнього середовища та проектування цілісного виховного простору.

За концептуальними основами ціннісні ставлення та орієнтації створюються на основі системи цінностей, які в межах освітнього процесу виконують близькі функції, мають єдину систему значень та є найважливішим елементом у структурі розвитку особистості.

Сьогодні домінантою системи національного виховання є формування національної самоідентифікації, яка втілюється у почуттях-цінностях – «Я-Українець» – «Ми-Українці». Сутність цих почуттів-цінностей полягає у дієвій причетності особистості до своєї нації, до роду у широкому розумінні цього слова. Особистість має прийняти історичну естафету вищих духовних надбань нації, жити і діяти на їх основі та примножувати їх з урахуванням викликів теперішнього часу.Процес виховання має бути підпорядкований набуттю дитиною вмінь ототожнювати себе з державою, як активний її громадянин, власним родоводом, як гідний член сім’ї, а також формуванню відчуття відповідності власних вчинків і позицій ідеалам духовності.

Важливими складниками системи національного виховання в сучасних умовах мають стати ціннісна основа ключових і предметних компетентностей,  духовність особистості, український менталітет, культура мислення,  культура поведінки та превентивна складова.

Однією з рис національної системи виховання повинно бути формування політичної культури,   компетентності і толерантності особистості, виховання відданості цінностям демократії, свободи у виборі власних світоглядних позицій, прагнення активно включитись в державотворчі процеси, громадське життя сільської чи міської громади, в якій живе дитина.

Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування гармонійних відносин дитини з природою, її екологічного світогляду,готовності до включення в активну природоохоронну діяльність. Крім того, важливим є виховання молодої людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, формування культури здоров’я, здатності подолати шкідливі звички.

В системі національного виховання особливим є його регіональний аспект, специфіка та особливості якого базуютьсяна засвоєнні історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій населення та природного середовища  Волинського Полісся.

         Діти та учнівська молодь має знати фольклор, звичаї, обряди, котрими уславлена рідна земля, сприяти відродженню народних промислів і ремесел, якими традиційно багата Рівненщина, досліджувати життя та діяльність славетних діячів історії, науки, культури краю, які гідні наслідування прийдешніми поколіннями.

         Означені концепти Програми орієнтують педагогічних працівників закладів освіти області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини, гідної свого народу та Батьківщини.

Мета Програми – створення умов щодо забезпечення взаємодії учасників освітнього процесу із соціальним і природним оточенням завдяки засобам організації проєктної діяльності, що формує та розвиває цінності особистості як соціальні динамічні якості, що являють собою об’єктивне ставлення до предметів і явищ навколишньої дійсності.

Цілі програми –об’єднання зусиль педагогічного колективу, адміністрації ліцею, а також батьківського комітету щодо системної, цілеспрямованої роботи з формування в дітей та учнівської молоді ціннісних ставлень до українського народу, держави й нації, родини, себе, людини і природи.

Програма втілює аксіологічний підхід в освіті. В її основу покладено засади аксіології виховання – орієнтацію на цінності, що сприяють задоволенню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам в історичній та життєвій ситуації. В основі цінностей – ставлення особистості до об’єктивних речей, орієнтація на задоволення потреб, інтересів та цілей діяльності. Цінності – це вихована у свідомості особистості значущість тих чи інших дій, вчинків, мотивів, предметів, людських якостей, явищ, процесів та сприйняття їх як мети життя.

Основними вихідними положеннями Програми стали виокремлення ціннісного потенціалу компетентностей в освітньому процесі закладів освіти відповідно до Програми «Нова українська школа» у поступі до цінностей, розробка та впровадження принципу наскрізності виховання у освітньому процесі НУШ, а також пошук спільних цінностей, які мають переважне значення для суспільства, освіти, особистості та потреб нової української школи.

У цілому в Програмі передбачено одночасне розв’язання декількох виховних завдань на основі єдності та взаємозв’язку всіх груп цінностей і певного взаємовідношення та взаємозалежності, обумовленості виховної взаємодії всіх учасників освітнього процесу НУШ.

Реалізація Програми окреслює ціннісний потенціал компетентнісної освіти в Новій українській школі, конкретизує вибір стратегії національного виховання у ліцеї, визначає систему спільних (прийнятих) цінностей учасників освітнього процесу закладу освіти.

Глосарій

Аскіологія виховання - орієнтація на цінності, що сприяють задоволенню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам у певній історичній та життєвій ситуації.

Виховання – це цілеспрямована діяльність, яка здійснюється в системі освіти, орієнтована на створення умов для розвитку духовності зростаючої особистості на основі загальнолюдських і національних цінностей, надання допомоги в життєвому самовизначенні, громадянській і професійній компетентності та цілісній самореалізації.

Виховне середовище закладу освіти – це середовище безпосереднього і опосередкованого впливу на дитину в закладі освіти у сукупності матеріального та духовного забезпечення освітнього процесу, що утворює сприятливі умови для особистісного і соціального розвитку учнів, розкриття їхніх здібностей, збагачення позитивного досвіду міжособистісної взаємодії, ціннісно-орієнтованої діяльності.

Виховний простір сучасного учня: мережа закладів загальної середньої освіти всіх форм власності (загальної середньої та позашкільної освіти), сімейне середовище, вуличне середовище, зона дії засобів масової інформації та комунікаційних технологій.

Дитиноцентризм – наскрізний принцип виховного процесу, що орієнтує на незаперечне визнання цінності у житті людини періоду дитинства, соціальні, вікові та індивідуальні потреби учня в освітньому процесі, його активну участь у шкільному житті та прийнятті рішень.

Середовищнийпідхідрозкривається у контексті виховного потенціалу освітнього середовища, в особливостях психологічного мікроклімату, полікультурному змісті шкільного виховання як співбуття і співдіяльності, міжособистісної взаємодії учнів і педагогів різних національностей і етносів, вивчення культури різних народів, толерантного ставлення до її носіїв таґрунтується на комплексі науково-філософських уявлень про те, чим є особистість і середовище та як вони пов’язані між собою. Він тлумачить середовище як засіб виховання і як технологію опосередкованого управління (через середовище) процесом формування і розвитку особистості підлітка.

Система цінностей– поняття теорії цінностей, яке означає сукупність складених людських думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які зустрічаються  в природі та суспільстві («соціальна установка»).

Холізм – виявляється у єдності навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості, єдності цілей виховання та узгодження підходів у вихованні особистості дитини у школі, сім’ї та позашкільному закладі освіти.

Цінність – це властивість особистості, її соціально-динамічна якість, що являє собою об’єктивне ставлення до предметів та явищ навколишньої реальності.

Цінностігромадянські – це норми, установки та еталони, що ґрунтуються на визнанні прав і свобод, гідності та самодостатності людей,які притаманні громадянинові демократичного суспільства.

Цінностідуховні – це сутнісна якість розуміння людиною себе, що втілює прагнення знайти найвищий смисл свого існування, співвіднести своє життя з абсолютними вищими цінностями. 

Цінності екологічні – це розуміння та сприйняття цінностей  природного середовища, ресурсів, що мають важливе значення для підтримки екосистем життєдіяльності суспільства та особистості.

Цінностізагальнолюдські – це світоглядні ідеали, моральні установки, етичні норми, що відображають духовний досвід усього людства, сприяють його становленню, саморозвитку, вирішенню головних проблем сучасності.

Цінностінаціональні – це цінності, які нація отримала у спадщину від своїх пращурів та  вважає за необхідне утверджувати в суспільному та особистому житті й передавати підростаючому поколінню.

Цінностіособисті – це морально-етичні та соціально-значущі основи, смисли та ідеали, що визначають норми  людського існування.

Цінності родинні – це основа соціального буття людини, сукупність уявлень про сім’ю, що впливає на вибір сімейних цілей, способів організації життєдіяльності та взаємодії, принципів взаємин між подружжям, батьками і дітьми.

ІІ. Загальна характеристика компонентів
Програми національного виховання Пісківського ліцею імені Героїв-земляків на 2020-2025 роки

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ

1. Життя.                               

2. Мир.                                 

3. Свобода.                                    

4. Гідність та самоповага.

5. Справедливість        .                 

6. Добро.

7. Гуманність.                       

Характеристика загальнолюдських цінностей

Життя – найвища людська цінність, процес існування, отримання досвіду, розширення світогляду, своєрідна школа, де формуються, навчаються, розвиваються.

Мир –миролюбивеставлення людей, їхні стосунки між собою; здатність спілкуватися справедливо, чесно, позитивно, люб’язно, приязно, без агресії; бажання робити добро, вирішувати конфлікти без застосування насилля.

Свобода – можливість чинити власний вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об’єктивної дійсності та відповідальності;здатність людини поводитися відповідно до своїх волевиявлень, які не повиннібути заборонені законом і не спричиняти невиправданої шкоди правам і свободі інших людей, а також досягнення власного добра і добра суспільства, які не шкодять свободі та правам інших людей; право кожної людини на самореалізацію своїх бажань, намірів, ідей, на те, щоб інші не створювали перешкоди для розвитку особистості. Свобода передбачає волю людини як рушійний фактор її професійної та життєвої траєкторії.

Гідність– самосвідомість людини, усвідомлення своєї неповторності, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе збоку. Гідність – поняття моральної свідомості, що формується та напрацьовується, виражає уявлення про цінність кожної людини як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості, яка заслуговує на те, щоб суспільство визнавало її індивідуальність та її переконання, що натомість зобов’язує її із повагою ставитися до законних інтересів оточуючих зокрема та суспільства загалом.

Самоповага–почуття власної гідності; суб’єктивна емоційна оцінка власної значущості, ставлення індивіда до себе як до особистості. Включає як думку про себе (наприклад, я компетентний / некомпетентний), так і пов’язані з цим емоції (наприклад, радість / відчай, гордість / сором). 

Справедливість –мораль та найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість у повній рівновазі й гармонії. Справедливість визначає необхідність у житті хоча й індивідуально, проте неупереджено підходити до оцінювання досягнень та вчинків інших людей.

Добро – найвища абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом.Добро є самоцінним, а не служить для досягнення інших цілей.Уявлення про добро органічновзаємозв’язане з ідеалом суспільства та особистості.

Гуманність–обумовлена моральними нормами і цінностями система установок особистості на соціальні об’єкти (людину, групу, живу істоту), яка представлена у спілкуванні та діяльності, в актах співдії, співучасті, допомоги;шанобливе ставлення та глибока повага та увага до людей, повага до людської особистості, добре ставлення до всього живого, людяність, людинолюбство.

Виховні орієнтиризагальнолюдських цінностей:

• залучення особистості до норм суспільства, сприяння самовизначенню особистості, реалізації здібностей та забезпечення гармонії її внутрішнього світу;
• виховання почуття обов’язку, відповідальності за власні дії та слова;
• виховання почуття любові, совісті, справедливості, толерантності;
• усвідомлення хороших життєвих учинків;
• урахування інтересів та почуттів інших людей;
• утвердження гуманної моральності.

Проєкт «Колесо життя»

Мета проєкту:

• усвідомлення закономірностей людського співжиття, дослідження власного життя та життя й індивідуальності інших;
• пробудження в особистості бажання робити добрі вчинки, мати власну гідність, бути людяними і поважати людей.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результатипроєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• усвідомлення особистістю важливості життя та здоров’я кожної людини;
• заохочення до успіху, добрих справ та доброчинності;
• розрізнення добрих і поганих учинків, усвідомлення провини за погані вчинки та вміння вибачатися й пробачати;
• розуміння важливості миру на планеті Земля;
• позитивне сприйняття Людини, світу, життя, бажання творити добро.

Проєкт «Заклад освіти – толерантне середовище, СТОП БУЛІНГ»

Метапроєкту:

• сприяння розвитку особистості дитини, формуванню її інтелектуального та морального потенціалу; формуванню особистості патріота України та гідного громадянина;
• скоординування зусилля педагогічної, батьківської громадськості для попередження булінгу, протиправних дій та вчинків серед здобувачів освіти;
• організація  профілактичної  роботи на основі глибокого вивчення причин і умов, які сприяють скоєнню здобувачами освіти правопорушень;
• забезпечення організації  змістовного дозвілля й відпочинку;
• поліпшення  роботи психологічної служби, головну увагу приділяти соціально-психолого-педагогічній допомозі здобувачам освіти та їхнім батькам, захисту прав та інтересів неповнолітніх;
• налагодження  правової  пропаганди й освіти через наочну агітацію та газету ліцею;
• сприяння розвитку інформаційно-комунікаційних та комунікативних компетентностей учасників освітнього процесу

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• Створення системи виховної та профілактичної роботи в закладі.
• Усвідомлення дітьми негативного впливу на організм шкідливих речовин.
• Організація змістовного дозвілля та відпочинку здобувачів освіти.
• Допомога здобувачам освіти і їхнім батькам у захисті своїх прав та інтересів.
• Навчання дітей знаходити вихід із кризових ситуацій та захищати себе від усіх видів насильства (булінгу).
•  Профілактика правопорушень і злочинності серед молоді.
• Набуття досвіду інформаційно-комунікаційних та комунікативних компетенцій учасників освітнього процесу.
• Створення безпечного толерантного середовища.
• Виховання соціально активної та комунікативної особистості з високим рівнем духовності і моралі.

Проєкт «Нова українська школа»

Мета :

• реалізація оновленого змісту освіти відповідно до Закону « Про освіту», нового Держстандарту та Концепції НУШ;
• чітке розуміння аспектів сучасної української школи, здатної підтримувати учнів у їх прагненні ставати новаторами, використовувати набуті знання та креативний підхід щодо нових винаходів на користь суспільства;
• створення сприятливого середовища для навчання, самовираження  і самореалізації здобувачів освіти та  умов для різнобічного розвитку особистості: інтелектуального, соціального, морального і фізичного; індивідуалізації та диференціації навчання.  

Очікувані   результати:

1. Створення нового освітнього простору для 1-2 класів з метою упровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти,  освітнього середовища для різнобічного розвитку, виховання й соціалізації особистості, яка відповідатиме вимогам часу.
2. Створення умов для  якісного переходу до другого етапу впровадження НУШ.
3. Узагальнення основних шляхів, форм, засобів та умов, які забезпечують якісну організацію освітнього процесу.
4. Запровадження інноваційної діяльності в роботі педагогів, адміністраціїліцею.

НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ

1. Українська національна ідея.

2. Незалежність України.

3. Свобода, національна гідність і честь.

4. Патріотизм.

5. Національна ідентичність.

6. Мова, культура.

7. Пам’ять (національна, історична).    

Характеристика національних цінностей

Українська національна ідея – духовна основа життєдіяльності нації, система соціокультурних координат, яка задає їй світоглядні та цілепокладаючі орієнтири, визначає ціннісні орієнтації. На побутовому рівні – це відчуття й розуміння спільності історичної долі, усвідомлене сприйняття нерозривності генетичного зв’язку нації, держави, особи, власний ідеал народу, що є узагальненим (часто інстинктивним, підсвідомим) уявленням про призначення нації та її місце в навколишньому світі. Як духовний фундамент самопізнання й самоствердження нації. В ідеалі національна ідея містить в узагальненому вигляді відповіді на питання: «Заради чого живе нація?», «Яким ціннісним орієнтирам вона надає перевагу?», «Як реалізує свій творчий потенціал в оточенні інших спільнот?».

Державна незалежність України – це політична самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет. Сутність поняття «незалежність» полягає у можливості суб’єкта (держави, спільноти, окремої фізичної особи) приймати самостійні рішення, які підпорядковуються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів, а «самостійність» – здатність самостійно визначати цілі, завдання та методи їх досягнення, вирішувати питання і проблеми за власний рахунок, свобода вибору тієї чи іншої поведінки.

Свобода – вільний прояв себе та відповідальність за свої дії; право на вільне волевиявлення, відстоювання власних та суспільних інтересів, а також демократію та національну ідентичність. Народ, позбавлений свого національного обличчя, не може повноцінно самовиражатися та розкривати свій потенціал, забезпечувати поступ нації та держави.

Національна гідність – інтегральна цінність (надцінність), що охоплює: самоповагу, самооцінку, самоконтроль, внутрішнє визнання, самовдосконалення. Базовий елемент самосвідомості людини і нації, усвідомлення своєї неповторності не тільки як особистості, а й як нації, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе збоку.

Честь – соціальна цінність, яка свідчить, з одного боку (об’єктивного), про значущість особи для суспільства, що визначається у процесі суспільної життєдіяльності людей у зв’язку з її належністю до тієї чи іншої конкретної групи: соціальної, професійної, національної та іншої, а з іншого (суб’єктивного) – про особистісну значущість особи як представника соціальної, професійної, національної та іншої конкретної групи людей, що визначається на основі власного внутрішнього духовного світу, суспільної та індивідуальної свідомості й самосвідомості.

Патріотизм – високосмислове почуття-цінність, що характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини та до самої себе. Базовими складниками патріотизму є: почуття власної причетності до свого народу, усвідомлення спільності власної долі з долею нації; любов до того місця на землі, де людина народилася; сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави; готовність відстоювати незалежність держави, служити і захищати її, розділити з нею свою долю.

         Національна ідентичність – почуття нації єдиним цілим; почуття приналежності до однієї держави або однієї нації незалежно від свого юридичного статусу та громадянства; ототожнення себе з Україною, малою батьківщиною, родиною.

Мова – фундамент існування української нації і держави, визначник етнічної та національної приналежності. Саме мовою визначається, формується і закладається свідомість. Яка мова – така й свідомість. Сьогодні українська мова для кожного свідомого українця – це його персональна ділянка загального кордону самоідентифікації української нації, яку він особисто має захищати.

Культура– предметне поле формування цінностей; система перекладу цінностей сьогодення в буття людини, у зміст її життєдіяльності, спосіб побудови людського життя завдяки досвіду минулих поколінь, реалізованих і нереалізованих можливостей історичної діяльності. Культура є своєрідним підсумком всієї різноманітної діяльності людини як сукупність матеріальних і духовних цінностей, як складна ієрархія ідеалів і сенсу, значущих для конкретного суспільного організму.

Національна пам’ять – феномен суспільної свідомості, селективно збережена нацією сукупність знань, уявлень та ціннісних оцінок тих подій минулого, які справили вирішальний вплив на її становлення, самоідентифікацію, державотворчі та цивілізаційні досягнення й консенсусно сприймаються в суспільстві як найбільш значущі для його самозбереження, консолідованого існування та конструктивного розвитку в майбутньому. До відродження національної (історичної) пам’яті належить усе, що відображає історичний шлях українського народу, його боротьбу за волю аж до сьогодення, а також пам’ять про особистостей, які полягли за незалежність українського народу.

Виховні орієнтири національних цінностей:

• формування осмисленого патріотизму та державницького світогляду особистості, її мовної компетентності;
• утвердження суверенітету та незалежності України;
• виховання любові до рідного краю, Батьківщини, народу;
• формування етнічного самоусвідомлення особистості;
• формування відчуття своєї приналежності до України: відповідальність за долю народу, рідного краю, свого міста (села); розвиток прагнень до збереження та примноження духовного й матеріального багатства українського народу;
• виховання любові та шанобливого ставлення до державної символіки, її символів, оберегів;
• формування історичного, краєзнавчого та культурознавчого світогляду школярів, розвиток їхньої історичної пам’яті;
• виховання поваги і толерантного ставлення до представників інших етносів, віросповідань і культур;
• розвиток навичок пошукової та науково-дослідницької роботи з вивчення історії і культури рідного краю;
• професійне самовизначення особистості у сфері історико-культурної діяльності.

Проєкт «Моя Україна»

Метапроєкту : 

• підвищення статусу патріотичного виховання в українському суспільстві загалом та ліцеї зокрема;
• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України ,української мови як духовного коду нації та історичних святинь;
• утвердження в свідомості здобувачів освіти об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України;
• підтримання кращих рис української нації - працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• Формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини.
• Забезпечення єдності навчання, виховання і психологічної підготовки учнів до захисту Батьківщини; вироблення єдиних поглядів на проблему виховання громадянина, патріота.
• Формування компетентної особистості, орієнтованої на загальнонародні традиції, з усвідомленою громадянською позицією.
• Формування в учнів громадської та правової свідомості, почуття власної гідності, творчого мислення, відповідальності, правових норм, естетичних станів, духовного багатства, системи наукових знань про природу, людину, суспільства.

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ

1. Чесно́ти.
2. Віра.
3. Надія.
4. Любов.
5. Добродіяння.
6. Сила духу.
7. Одухотвореність.

Характеристика духовних цінностей

Чесно́та– позитивна моральнаякістьлюдини; людяність, сердечність, моральність, совість тощо.

Віра – почуття й усвідомлення певного ідеалу як вищої сутності, до якого прагне людина; беззастережне прийняття людиною обраного нею ідеалу; сприйняття людиною чого-небудь як правдивої істини, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб’єктивного переконання, що не потребує жодних доказів.

Надія (сподівання) – зазвичай розуміється як цілковите покладання на свою віру; чеснота, що допомагає позитивно мислити, діяти, перемагати. У повсякденній життєдіяльності людини її впевненість в існування сил, на які можна розраховувати, особливий стан чуттєвих переживань і свідомості;  почуття і усвідомлення людиною сподівання на позитивні наслідки змін, що відбуваються у світі; почуття й усвідомлення людиною необхідності змін, її наближення до обраного нею ідеалу чи «віддаленість» від нього.

Любов– це внутрішній, духовний потяг до чого-небудь; глибока повага, шанобливе ставлення чи приязнь до людини; здатність зрозуміти іншого (людину, світ) й самого себе в їхній унікальній неповторності (сказати «ти») і водночас осягнути їхню цінність і необхідність (сказати «так»). Любов – це життєвий пріоритет, що визначає ідеали, цілі, духовні пошуки, потреби душі відчувати свою гармонійну єдність із вищими силами світу, пошук сенсу життя; ставлення людини до когось або чогось як такого, без чого неможливо прожити; почуття й усвідомлення людиною предмета чи явища як невід’ємної умови свого існування.

Добродіяння– дія за значенням добродіяти, а також те, що є її наслідком. Цінність добродіяння – це складне інтегративне структурно-особистісне утворення, яке передбачає наявність позитивних духовно-моральних якостей особистості, супроводжується емоційним станом задоволення від результатів учиненого та зумовлюється позитивною ціннісною динамікою у свідомості особистості. Альтруїзм як безкорислива дія; добродійність, філантропія.

Одухотвореність – вираження духовної краси. Одухотворений – той, хто сповнений високих помислів, благородних почуттів, духовної краси тощо.

Виховні орієнтири духовних цінностей:

• • формування духовності як моральної сутності людини; усвідомлення переважання духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними; моральні ідеали, переконання, норми та принципи; шляхи пошуку духовності;
  • виховання людяності у вчинках і стосунках, співчуття, милосердя, непримиренність до зла; побудова взаємин із навколишнім світом на основі доброти, сердечності, взаєморозуміння, любові;
  • совість як мірило вчинків; виховання почуття сорому, відповідальності за слова та дії, почуття обов’язку; розуміння внутрішньої моральної чистоти та честі;
  • моральний розвиток особистості, піднесення духу, облагородження; формування безкорисливості, орієнтованості особистості на дії заради блага оточуючих; прагнення до добра й справедливості встановлення гуманних відносин зі світом;
  • формування віри в добро, любов, у власні потенційні духовні сили та самовдосконалення; розвиток власної активності, спрямованої на інших; розвиток внутрішній свідомості; усвідомлення моральності власних учинків;
  • внутрішня краса людини; формування потреби в красі, розуміння прекрасного; розвиток моральної культури; позитивне й оптимістичне ставлення до життя;
  • розуміння духовного начала в людині як сенсу існування будь-якої особистості; усвідомлення своєї життєвої місії, призначення, особистісного самовизначення; духовний пошук та прагнення до самовдосконалення; означення майбутнього, цілями та смислами.

Проєкт «Храм людської душі»

Мета проєкту:

• удосконалення та розвиток виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей, пошук нових шляхів організації позакласної і позашкільної виховної роботи; 
• виховання вільної особистості, активної у виборі власної життєвої позиції, свідомого громадянина України. 

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• Створення гармонійного всебічного розвитку дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізація її творчого потенціалу, формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди.

• Розвиток уміння працювати з іншими, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів, що входить до складу соціальної компетентності особистості.

• Обмеження проявів «кризового менталітету», аморальності та злочинності.
• Зростання зацікавленості педагогічної та батьківської спільноти у вихованні дітей на засадах духовності, традиційних цінностей українського народу.

ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ

1. Верховенство права.
2. Громадянська позиція.              
3. Суверенітет особи (недоторканість, приватність).
4. Свобода слова і совісті.   
5. Соціальна відповідальність.     
6. Праця.                               
7. Рівноправ’я та повага до інших.

Характеристика громадянських цінностей

Верховенство права – фундаментальна цінність, що об’єднує та пронизує всі інші цінності, маючи при цьому свої особливості регулювання відносин між людьми. Жодна людина не повинна бути вищою від закону і ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.

Громадянська позиція –інтегрована цінність особи, що включає в себе поняття «позиція» (погляд на те чи інше питання, що визначає характер дій, поведінки), «громадянин» (приналежить до певної території (держави), що має громадянство, сумлінно виконує всі закони держави, підпорядковує особисте «Я» служінню Батьківщині та несе певну відповідальність перед спільнотою), «громадянськість» (характеризує громадянина або особистість саме в дії).

Суверенітет особи (недоторканість, приватність) – сфера життєдіяльності, в якій людина має змогу визначати власне життя й існувати незалежно від інших. Приватність особистого життя, недоторканість особи – цінності, що органічно випливають із сутності демократії. Приватність передбачає гарантії невтручання будь-кого (зокрема й держави) у справи, що не стосуються публічної діяльності людини, у приватну сферу, єдиним господарем якої є сама людина.

Свобода слова – цінність громадянського суспільства, що дає право одній людині або спільноті вільно висловлювати свої ідеї або думки, не боячись помсти, цензури, санкцій (це стосується як одержання інформації, так і можливості людини висловлювати свої думки). Така свобода гарантується конституціями демократичних держав, законами про засоби масової інформації тощо.

Свобода совісті – цінність, значення якої полягає в тому, що демократія дає змогу знаходити й ефективно використовувати форми нормального співіснування громадян, які дотримуються різних релігійних уподобань або ж узагалі є атеїстами. Релігійні вподобання та переконання людини визнаються цариною індивідуального вибору.

Соціальна відповідальність – дотримання особою вимог, обґрунтованих соціальних норм, що вважаються загальновиправданими та сприяють ефективній взаємодії членів суспільства й забезпеченню його сталого розвитку; громадянська позиція людини, її усвідомленість та зрілість робити вибір, готовність брати відповідальність за своє життя без подальшого нарікання на життєві обставини.

Рівноправ’я та повага до інших – міжкультурна взаємодія, відносини між різними народами й етносами на основі визнання їхніх здобутків, прав і свобод. Рівноправ’я покликане зберігати баланс і коректність взаємодії різних представників культур, зважаючи на їхні етнічні, особистісні та загальні інтереси; розуміння необхідності шанобливого ставлення до інших людей, зокрема представників інших етнічних, національних, релігійних, расових груп, соціальних верств населення, а також їхніх поглядів, особливостей та звичаїв.

Праця – одне з основних джерел матеріального та духовного надбання суспільства, головна ознака соціального успіху людини, основа її особистісного розвитку; головне джерело суспільного добробуту.Су­купність цілеспрямованих дій, що потре­бують фізичної або розумової енергії та призначені для створення матеріальних і духовних цінностей.

Виховні орієнтири громадянських цінностей:

• виховання поваги до Конституції України та законів держави;
• формування громадянської (державної), національної та культурної ідентичності;
• формування поваги до честі та гідності людини, до прав та свобод людини, здатність їх захищати, поважати цінності демократичного суспільства;
• формування електоральної культури;
• виховання компетентного та відповідального виборця;
• виховання громадянських якостей особистості, активної громадянської позиції;
• формування засад толерантності та інклюзивності;
• розвиток критичного мислення та медіаграмотності, вміння їх практично застосовувати.

Проєкт «Держава починається з тебе»

Мета проєкту:

• вивчення процесів створення громадянського суспільства та впровадження демократичних законів людського співжиття;
• розвиток творчої соціально-активної особистості, громадянина-державотворця і демократа.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• активна участь учнівської молоді в діяльності учнівського самоврядування, громадських рухів, місцевих громадах;
• залучення молоді до процесів розроблення й ухвалення рішень та контролю за їх виконанням, підвищення рівня громадянської позиції;
• бажання працювати в Україні та для її народу;
• уміння знаходити правильні рішення в складних правових ситуаціях й оцінювати їх;
• навички ефективного спілкування, участь у житті шкільної громади;
• дитяча дипломатія та досвід молодого виборця.

РОДИННІ ЦІННОСТІ

1. Сім’я.             
2. Взаємопідтримка.
3. Довіра.           
4. Чуйність.                 
5. Вірність.
6. Спілкування.  
7. Традиції та звичаї.