Плекаємо патріотів України

Відділ освіти Костопільської  районної державної адміністрації

Костопільський районний методичний кабінет

Пісківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Я.Власова

 

 

Пісків – 2017

Власова Я.О. Плекаємо патріотів України. – Пісків, 2017. -  161, с.

 У методичному посібнику міститься добірка матеріалів щодо формування патріотичних і громадянських якостей особистості учня засобами національно-патріотичного виховання. Пропонуються розробки виховних заходів із використанням ефективних методів і прийомів сучасної педагогіки.

Запропоновані матеріали дозволяють урізноманітнити виховний процес, підвищити його ефективність та національно-патріотичну спрямованість, сформувати в учнів ціннісне ставлення до суспільства і держави.

Для класних керівників і педагогів-організаторів загальноосвітніх навчальних закладів.

Схвалено науково-методичною радою Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  (протокол № 3 від 28.11.2016 р.)

Відповідальний за випуск – Тхоревська Л.І, директор Псківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Упорядник – Власова Я.О., заступник директора з навчально-виховної роботи Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Матеріали підготували педагоги Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

ЗМІСТ

ВСТУП   …………………………………………………………………….. 5 – 6

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

1. Діяльність школи щодо формування в учнівської молоді активної громадянської позиції………………………………………………………. 7 – 13
2. Об’єднані  патріотизмом ………………….………………………... 13 – 16
3. Анкетування учнів ………………………………………………….. 16 – 18

РОЗДІЛ 2. ПАТРІОТИЧНІ ЗАХОДИ

2.1. Сценарій благодійного концерту ……………………………………..19 – 28

2.2. Сценарій заходу До Дня пам’яті Сергія Головчака «Герої не вмирають» (нагородження орденом «За мужність» III ступеня посмертно) ……..… 28 – 41

2.3. Сценарій загальношкільного заходу з нагоди вручення нагрудних знаків учасникам АТО «Хоробрі серця» ………………………………………… 41 – 51

2.4. Сценарій заходу До Дня пам’яті Романа Пиясюка «Герої не вмирають – вони просто йдуть…» …………………………………….……………….. 52 – 62

2.5. Сценарій відкриття меморіальної дошки Олександру Мацюку……. 62 – 67

2.6. Уроки мужності………………………………………………………... 67 – 104

2.6.1. Урок пам’яті  «Героями не народжуються, героями стають» (до Дня пам’яті Романа Пиясюка)………………………………………………….. 67 – 75

2.6.2. Урок- реквієм «Їх подвиг навік збережуть серця» (до дня Героїв Небесної Сотні)……………………………………………………………………….. 76 – 83

2.6.3. Урок мужності до Дня Гідності та Свободи «Україна гідна свободи»…………………………………………………………………….. 83 – 92

2.6.4. Урок мужності до Дня пам’яті Героїв Крут «Виряджала мати сина під Крути із дому» …………………………………………………………….. 93 – 97

2.6.5. Урок мужності до Дня пам’яті Олександра Мацюка «Народу вірний

 

 

син»…………………………………………………………………………. 97 – 104

ВИСНОВКИ …...………………………………………………………………… 105

Використана література …..………………................................................ 106 – 108

ДОДАТКИ………………………………………………………………... 109 – 157

ВСТУП

Сучасне суспільство дуже відрізняється від суспільства перших років незалежності України. Після Євромайдану в українців прокинулися давно забуті почуття: самопожертви за державу, національна солідарність і відповідальність за майбутнє країни. Події останніх років засвідчили це. Заради гідного життя (не тільки свого, а й інших громадян України) багато хто готовий вийти із зони власного комфорту, пожертвувати своїм часом, грошима та найдорожчим – життям, аби завтра їхні діти жили в чесній і справедливій країні, де існують чіткі та прозорі правила, де знають ціну рідній землі, державним символам, прапору та гімну.

Сьогодні, в умовах, коли наша держава змінюється, стає на шлях справжньої, а не ілюзорної демократії, коли відбулася Революція гідності, на сході нашої країни відстоюється незалежність і цілісність нашої держави і кожен чесний українець готовий захищати свою Вітчизну на полі бою, жертвувати власні кошти, працювати волонтерами, – поняття патріотизму набуває зовсім іншого значення. Патріотизм стає способом життя.

Патріотизм не закладений у генах, це явище соціальне, і тому не успадковується, а формується.

Проблема виховання громадянина-патріота постала перед людством ще тоді, коли виникла перша держава. Ця проблема актуальна і тепер, бо від того, які орієнтири у формуванні та становленні особистості будуть прийняті, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховній системі,
залежатиме майбутнє України. Ключовим нормативним  документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та    спорту    України                                      від    31.10.2011    №    1243,    яким    затверджено    «Основні орієнтири виховання учнів 1–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України». Керуючись Законом України «Про загальну середню освіту», Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів України» та Програмами в галузі освіти, де визначені завдання загальної середньої освіти, головну увагу у виховній роботі вчитель має акцентувати на вихованні громадянина-патріота своєї Батьківщини, готового до подальшої освіти і трудової діяльності, з вільними політичними і світоглядними переконаннями, зі свідомим ставленням до обов’язків; на формуванні творчої особистості учня, вихованні поваги до національних цінностей нашого народу.

Патріотичне виховання має наскрізно пронизувати весь навчально-виховний процес, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Зміни   у   житті   українського   народу   спричинили   цілий   ряд   проблем,   що торкнулися молоді вцілому, й учнівської також. Не можна не погодитися і з тим фактом, що молодь сьогодні відчуває на собі найбільшу відповідальність за наше спільне майбутнє. Саме від того, наскільки в учнів будуть сформовані активна життєва та громадянська позиція, національна самосвідомість, моральність, залежить майбутнє українського народу.

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

1.  Діяльність закладу освіти, щодо формування в учнівської молоді активної громадянської позиції

Не забувайте незабутнє

І не знецінюйте коштовне!

  Л.Костенко

Формування в учнівської молоді активної громадянської позиції, почуття патріотизму та відданості справі, зміцнення державності є не тільки пріоритетними напрямками роботи у нашій школі, а нині визнані проблеми загальнодержавного масштабу. Їх актуальність доведена самим життям.

Педагогічний колектив школи об’єднав зусилля щодо виховання підростаючого покоління національно свідомими громадянами-патріотами, здатними забезпечити гідне місце країни у європейському просторі (додаток 1).

Повага до країни та державних символів, ознайомлення з історією розвитку української мови, культури, кращими здобутками українського письменства, шана до родини та гідності людини щоденно реалізовуються педагогами у навчально-виховному процесі. Уже традиційними стали проведення свят до Дня  рідної мови, Дня незалежності України,  Дня матері, Шевченківські тижні,  військово-патріотичні ігри та патріотичні квести,  які виховують у школярів почуття гордості за свою державу, за її народ.

Історія нашої держави має глибоке коріння. То ж у вивченні її минулого наші вихованці зайняли активну громадянську позицію. З великою пошаною діти ставляться до заходів, які проводяться у школі до Дня Соборності, Пам’яті Героїв Крут, трагедії Бабиного Яру, пам’яті жертв Голодомору, Революції Гідності тощо.

  Формування в учнівської молоді національної свідомості, пам’яті та гідності здійснюється педагогічним колективом через історію нашого села та її людей. Немає такої родини, у якій би не було своїх героїв. Адже історія села є багатою на людей, які ніколи не стояли осторонь історії країни.

218 односельчан є учасниками Другої світової війни, 99 загиблих, 67 солдатських вдів, 6 односельчан, які були вивезені в Німеччину, 10 реабілітованих,  10 учасників війн, які проходили на територіях інших держав, 4 ліквідатори аварії на ЧАЕС (додаток 2), 32 учасники АТО (додаток 3). Тому немає кращих методів виховання, ніж виховання на живому прикладі. На зустрічах із ними, їх спогадами ми виховали не одне підростаюче покоління. Сьогодні ж життєва стежина кожного із цих людей вписана у літопис села.

Особлива ж сторінка в історії навчального закладу відведена вшануванню людей різних поколінь, які боронили Україну або були учасниками війн на території інших держав.

На жаль, уже в селі немає жодного ветерана Другої світової війни, солдатської вдови, але пам'ять про них живе та вічно буде жити у наших серцях, в історії села та увіковічено  пам’ятником, який споруджений поблизу школи (додаток 4).

Наші школярі ведуть шефство над обеліском (додаток 5) загиблим односельчанам: обгородили парканом та прибирають територію, висаджують квіти.

 Щороку на День пам’яті та примирення  ми збираємось на цьому священному місці (додаток 6), щоб вшанувати тих, хто поклав життя за Перемогу   (додаток 7). 

У навчальному закладі залишилася Книга спогадів (додаток8) ветеранів, яку вчителі використовують на уроках та в позакласних заходах. Її сторінки розповідають дітям про те, якою ціною дісталася українському народові перемога над ворогом та який внесок у неї зробили наші воїни односельчани, учасники Другої світової війни.  Окремою сторінкою історії нашого села є доля односельчан, які під час війни були вивезені на примусові роботи до Німеччини (додаток 9).

Усі заходи, які проводяться, сприяють формуванню у школярів шанобливого ставлення до історії нашого народу, пам’яті тих,  хто виборов нам тоді мир, пам’яті тих солдатських вдів, які не дочекалися своїх героїв.

Не оминула наше село і трагічна   сторінка війни в Республіці Афганістан, яка тривала більше 9 років. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат, у тому числі і 9 учнів нашої школи, один із них, а саме Микола Левчук            (додаток 10) за лічені дні до демобілізації героїчно загинув. Ось уже 31 рік не заростає стежина до могили Миколи Левчука.

Щороку, 24 березня о 13 годині, учні та вчителі школи, небайдужі односельчани та воїни-побратими  збираються біля могили  Миколи у селі Рокитне (додаток 11), щоб віддати данину пам’яті героєві, полеглому на чужій землі. Що ж може більш вплинути на свідомість дітей, ніж згорьована мати, яка щоразу згадує як чорним, зловісним крилом ударила в її вікно похоронка.  І скільки б не пройшло років, для бойових побратимів та матері немає часу давності тим подіям, бо не вщухає біль втрати... Змінюються покоління учнів, але пам'ять про колишнього випускника школи, який за мужність посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки», жила і буде жити в дитячих душах. За ініціативи школи одну з вулиць у селі Рокитне названо іменем Миколи Левчука.

У школі вже традиційними є заходи з вшанування воїнів-інтернаціоналістів (додаток 12). Битви закінчуються, а історія вічна. То ж у пам’яті наших вихованців ще довго житиме афганська війна, яка виписана кров'ю воїнів і сльозами матерів.

Наша громада, діти як ніхто, відчули подих війни на Сході країни.  Так уже трапилось, що 32 наших односельчанина стали на захист держави. Троє ж героїв навічно у німій скорботі застигли у граніті. 12 дітей учасників АТО – наші  вихованці. А так як усі жителі села – це маленька родина, то ця подія торкнулася кожної домівки, кожної дитини. Тому, напевно, школа і стала центром діяльності навколо імен воїнів,  центром зустрічей і вшанування Пам’яті героїв,  центром волонтерської роботи. Навчальний заклад має 3 перехідні кубки на честь героїв (додаток 13), які виборюють у спортивних змаганнях (додаток 14).

Діти беруть приклад із дорослих, зокрема й зі своїх батьків. Тому ми до проведення як загальношкільних, так і класних заходів, залучаємо всю громаду (додаток 15). Бо ж тільки у спільній роботі педколективу, сім’ї, громадськості ми виховуємо громадянина-патріота.

Звичайно, що формування у школярів активної громадянської позиції відбувається не лише через загальношкільні заходи. У кожному класному колективі проводиться своя індивідуальна робота з учнями, батьківською громадськістю (додаток 16), організовано заходи відповідно до вікових категорій дітей.  Класні керівники використовують різні форми роботи (додаток 17). Але основним є те, що саме діти є ініціаторами всіх справ, а вони  об’єднують  навколо себе  громаду.

Щороку у закладі планується значна кількість заходів патріотичного спрямування, які мають на меті виховання в учнів відчуттів і рис поведінки, що включають в себе любов до Батьківщини, активну працю на благо Батьківщини, підтримання і збільшення трудових традицій народу, дбайливе ставлення до історичних пам’ятників і звичаїв рідної країни, любов до рідних місць, прагнення до зміцнення честі і гідності Батьківщини, готовність і вміння захищати її, військову хоробрість, мужність і самовідданість, братерство і дружбу народів, нетерпимість до расової і національної неприязні, пошану звичаїв і культури інших країн і народів, прагнення до співпраці з ними.

Важливою складовою у формуванні патріотичних почуттів у закладі стала проектна діяльність. Починаючи з 2016 року учнівсько-педагогічний колектив працює над проектом «Герої навколо нас», який включає в себе ряд міні-проектів, що ґрунтуються на знанні історії країни, села, школи (додаток 18).

Виховання патріотичних почуттів у школі не можливе без прищеплення учням шанобливого ставлення до державних символів. На коридорі школи та у кожному класі оформлено куточки державної символіки (додаток 19). У системі  позакласної виховної роботи  з учнями передбачено заходи з використанням державної символіки, розкриттям їх змісту, ритуалів. Для учнів різних вікових категорій проводились виховні години, бесіди, вікторини, диспути з тематики про історію виникнення,  сучасне тлумачення державної та національної символіки. З цією метою:

• з учнями проводяться різні бесіди, зокрема: «Конституція України», «Наш синьо-жовтий Державний Прапор», «Що символізує наш Державний Герб», «Наш Державний Гімн України», «Конституція України - наш Основний Закон», «Наш рідний край у геральдиці, прапорах і символіці», «Від Гетьмана до Президента України»;
• у рамках військо-патріотичного місячника проведено тиждень державної символіки.

Щороку в закладі освіти проводиться місячник із національно патріотичного виховання дітей та молоді, присвячений Дню захисника України (додаток 20). Це сприяє вихованню  в учнів поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки, утвердження гуманістичної моральності та базової основи громадянського суспільства, культивування кращих рис української ментальності,  формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю.

  Також  із нагоди відзначення Дня української писемності й мови  учні        9-11-х класів переглянули художній історичний фільм «Поводир», значення якого для формування патріотичного світогляду підлітків важко переоцінити.

Багато що пов'язує людину з місцем, де вона народилася і виросла. Рідний край, його люди, природа, пройшовши через свідомість, стають частиною людської долі. Де б ми не жили, якою б мовою не говорили, Україна — наша загальна, велика, єдина Батьківщина. Проте у кожного з нас є ще і свій, милий серцю куточок землі, де він побачив світло сонця, зробив перші кроки, отримав путівку в життя. Це місце — місто або село — незрівняне ні з чим іншим. Це наш поріг життя, Мала Батьківщина. Наші вихованці відвідують Костопільський  районний краєзнавчий музей, проводять екскурсії селом, вивчають походження назв вулиць.

Важливою ознакою патріотизму є законослухняність, виконання конституційних норм, дотримання чинних законів, знання не лише своїх прав, а й обов’язків. Патріот той, хто своє право вимірює своїм обов’язком. Місія свідомого громадянина-патріота – не руйнувати правопорядок, а берегти, правильно й терпляче вдосконалювати його зміст.

Правове виховання є невід’ємною ланкою виховної роботи школи. Системне і безперервне поширення правових знань здійснюється через  традиційні заходи, такі як: тижні та місячники правових знань, єдині уроки права,  декадники здорового способу життя,  проведення рейдів «Урок», «Перерва», «Спізнення», вивчення умов проживання  учнів, зустрічі з працівниками правоохоронних органів,  служб у справах дітей, медичних закладів. Ефективно працює рада з  профілактики правопорушень,  метою  якої є запобігання та подолання відхилень у поведінці дітей і підлітків.

Значну роль у  запобіганні дитячій бездоглядності, правопорушенням та злочинам серед неповнолітніх відіграють гуртки та секції. Крім того вони забезпечують умови інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей,  створюються комфортні умови соціальної адаптації до реального життя.

Останні три навчальні роки це безоплатні гуртки, які створені та ведуться з ініціативи педагогів. До гурткової роботи залучено понад 80% дітей. Невеликий відсоток дітей (8%) займається у позашкільних  навчальних закладах.

Починаючи з 2013 року, наша школа є однією з небагатьох в області, яка співпрацює з Обласною громадською організацією «Комітет виборців України». Керівник правових програм, адвокат Микола Глотов разом із керівником інформаційного відділу Святославом Дубовим неодноразово відвідували наш заклад, надавали юридичні консультації батькам, читали лекції та демонстрували фільми з правової тематики  в рамках міжнародного фестивалю документального кіно Docudaуs.

Активній громадянській позиції навчаємо, залучаючи дітей до участі в шкільному самоврядуванні. Формування активної, ініціативної, здатної приймати нестандартне рішення особистості неможливе без широкого залучення учнів до участі в управлінні шкільними справами через діяльність в органах учнівського самоврядування.

Починаючи з 2015-2016 н.р. до складу органу учнівського самоврядування входить комісія права та патріотизму (додаток 21), яка працює за окремим планом (додаток 22). Ця комісія є ініціатором волонтерського руху, де діти займаються доброчинністю та надають посильну допомогу ти, хто її потребує (додаток 23)

В одній із соціальних мереж члени учнівського парламенту створили національно-патріотичну сторінку «Моє село», де діляться записами, щодо подій які відбуваються на Малій Батьківщині.

1. Об’єднані патріотизмом

«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,

 але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо»

Василь Сухомлинський

Синьо-жовті кольори на будівлях, мостах, парканах – кольори нашого прапора, а українські візерунки на вишиванках, рушниках, жіночих сумках, навіть на автомобілях – все це наші символи, наші обереги, духовна спадщина...

Сьогодні, як ніколи, чітко і безкомпромісно усвідомлюєш, що це українське минуле, сьогоднішнє і майбутнє.

Більшість позаурочних заходів також мають патріотичне спрямування. Так особливим став початок навчального року. Цього року  в школі було найпатріотичніше свято Першого дзвоника. Більше 94% школярів були одягнені у вишивані сорочки та тримали в руках жовто-блакитні прапорці. Як і по всій Україні, лінійка розпочалася з хвилини мовчання за загиблими українцями у зоні АТО. Горе війни зачепило і нашу школу. На сході країни, захищаючи територіальну цілісність держави, загинули випускники школи Сергій Головчак, Роман Пиясюк та Олександр Мацюк.

Головчак Сергій Володимирович народився 17 липня 1991 року в селі Пісків, Костопільського району, Рівненської області. Під час першої хвилі мобілізації Сергій Головчак був призваний до війська. Службу проходив у 3 батальйоні 7-ї штурмової роти 51 окремої механізованої  бригади.

Загинув 27 серпня 2014 р. у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля сіл Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Сергій Головчак був похований у Дніпропетровську.

 У жовтні 2014 року у Костопільському районі працювала спецкомісія, спеціалістами якої було взято біологічні проби у матері та брата загиблого. За результатом аналізу ДНК вдалося встановити його особу.  18 грудня 2014 року його тіло доставили до Костополя. Наступного дня, 19 грудня 2014 року він був похований у с. Пісків Костопільського району.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Пиясюк Роман Володимирович  народився 19 серпня 1975 року. Роман проживав у м.Костополі, працювати далекобійником у приватних підприємців області (перевозив вантажі в межах України). Після цього 5 вересня 2014 року пішов добровольцем на захист України. 15 січня 2015 року прибув у зону проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади  військової частини смт. Гончарівське Чернігівської області 10 березня 2015 року підірвався на розтяжці під час виконання бойового завдання у селі Златоустівка (Волноваський район) Донецької області.

Поховали справжнього патріота 15 березня у селі Пісків.

29 березня в с. Пісків втретє прийшла трагічна звістка: під час виконання військової служби у зоні АТО помер Олександр Володимирович Мацюк, який народився 4 квітня 1975 року. 5 лютого 2015 року пішов добровольцем захищати свою державу. У травні 2015 року був  ротований  до  зони  АТО у  місто Мар'їнка до складу 14-ї бригади  за  спеціальністю  навідник  САУ.  Також  проходив  службу  у м. Красногорівка у 81-му військовому опорному батальйоні. Гордість для матері, герой для земляків і відважний бойовий товариш для побратимів – саме таким назавжди запамʼятають Олександра.

Дорогою ціною наші земляки заплатили за мир і спокій України, за кращу долю для своєї держави пішовши у вічність у розквіті сил. Кожен з нас повинен пам’ятати про подвиг наших земляків і  про ти тих, хто боровся за мир, свободу і незалежність нашої країни, чиї імена викарбувані на меморіалах та обелісках.

Наш навчальний заклад веде активну волонтерську діяльність. Ми неодноразово збирали продукти у зону АТО, плели маскувальні сітки, виготовляли обереги, писали листи та малювали малюнки воїнам (додаток 24).

У березні 2016 року на зустріч зі школярами завітали такі необхідні сьогодні люди, люди з великої літери, з великим серцем – волонтери. Серед них і нещодавно демобілізовані, і ті, кому просто небайдужа доля Вітчизни, кому «болить» душа за побратимів: Руслан Колб, Володимир Овдійчук, Ярослав Таргоній, Юрій Регеза, Олександр Семенюк, Олег Бернада (додаток 25).

Учні змогли з перших вуст почути про події на Сході України, про умови життя захисників Вітчизни, переглянути фоторепортажі з місця подій. Волонтери допомогли нам відправити продукти харчування, миючі засоби, медикаменти та інші речі першої необхідності, що були зібрані громадою села.

«Наші хлопці дуже вдячні вам за допомогу. Ви навіть не уявляєте як приємно та наскільки необхідно зараз усе, що вони отримали. Адже державного забезпечення зовсім не вистачає для нормального перебування там, на передовій. Бійці дуже вдячні діткам за їхні малюнки, плакати, листи. Це дуже піднімає бойовий дух та додає наснаги», – говорив  Володимир Овдійчук.

Волонтери організували для учнів невеличку виставку, де були представлені бронежилети, каски, набої, уламки вибухової техніки. Руслан Колб передав бойовий прапор із підписами бійців (додаток 26). Це дало змогу нашим учням не лише краще уявити, усвідомити весь жах сучасної гібридної війни, а й побачити на власні очі проти чого повинні вистояти наші захисники. Вони ще раз переконалися у тому, наскільки необхідна волонтерська робота. «Слава Україні!!!» – а у відповідь: «Героям Слава!!!» – було чутно від кожного класу. Патріотичний дух та незламна віра в перемогу впродовж усього періоду супроводжує всіх вихованців.

Із 2014 року у школі була організована акція «Допоможи воїну-односельчанину». В ході цієї акції проводилися благодійні концерти та ярмарки. В результаті було зібрано близько 30 тис гривень, які передані сім’ям учасників АТО. Частина коштів перераховано на рахунок «Небесної Сотні» та  на підтримку Збройних Сил України. Крім того була проведена ярмарка  «Коляда від тата», вилучені кошти з якої були вручені дітям учасників АТО.

У нашій школі проводяться й інші патріотичні заходи, такі як: флешмоби , виховні години, благодійні акції, зустрічі з учасниками АТО (додаток 27).

І хоч ми зараз далеко від них, але думками та вірою у краще ми завжди з ними, завжди будемо підтримувати наших солдатів, які віддають за нас своє життя і борються за щасливе майбутнє своїх дітей.

Як боляче, що небо не мирне над нашою землею, що рвуться снаряди, вбивають людей, наших військових і добровольців, цвіт нації. І сльози матерів, як у минулому столітті, знову зрошують українську землю болем і відчаєм. Хоча ні, не відчаєм, бо виростає з цих сліз тверда впевненість, що нас не здолати, що ми переможемо, бо ми боронимо свою рідну землю.

Хвилюче проходили зустрічі з людьми, які побували у пеклі війни. Зі сльозами на очах діти слухали розповіді бійців і на знак вдячності дарували їм обереги.

Патріотизм, передусім, формується в процесі і на основі особистої участі дитини в житті суспільства. Від того, якою буде ця участь, залежить рівень сформованості патріотизму учнів.

1.3.Анкетування учнів

Особливе значення мають методи опитування. Вони використовуються для того, щоб з’ясувати, чи розуміють респонденти ті чи iнші завдання, життєві ситуацiї, а також з метою одержання iнформацiї про iнтереси, погляди, почуття, мотиви дiяльностi та поведінку особистостi.

Упродовж останніх трьох років у закладі освіти проводиться анкета «Рівень сформованості патріотичних почуттів» (додаток 28). Метою проведеного анкетування було  виявлення рівня сформованості патріотичних почуттів серед учнів 5-11 класів. В анкетуванні брали участь учні 5-11 класів (всього – 81 учень). Було запропоновано 6 запитань, які стосувалися ставлення учасників анкетування до Батьківщини, до визначних дат, подій, днів. Проаналізовані  результати анкетування за два навчальні роки (додаток 29) свідчать про те, що усі опитані вважають себе патріотами; обрали варіант відповіді а) на запитання «Чи вважаєш ти себе патріотом?»

     Усі 100%  респондентів пишаються тим, що живуть в Україні.

      Предметом своєї гордості найбільше вважають місце, де народились, національні пісні, звичаї, прапор, герб, гімн, душевні якості народу.

На думку учнів  школи, населення України в єдину націю об’єднує спільна історія, спільна територія, державна мова, патріотичні почуття.

24 серпня є визначним днем у житті 91% родин опитаних учнів проти 82% у 2015-2016 навчальному році.

У разі злиття з іншою державою 93% респондентів готові відстоювати незалежність України, а число тих, хто вказали, що не мають нічого проти, щоб Україна возз’єдналася з іншою державою зменшилося із 18 % до 7%. Результати анкетування показали, що учні усвідомлюють свій статус громадянина України; розуміють правила взаємодії людей у колективі, суспільстві та безконфліктність їх спілкування, толерантного ставлення до представників інших національностей, шани до їхніх культур, релігій, традицій.

Щороку у вересні-жовтні серед учнів проводиться опитування «Моя Україна» (додаток 30). Проаналізувавши результати даного анкетування, було відмічено те, що  є позитивні зміни (додаток 31).

Після першого етапу анкетування класними керівниками була проведена роз’яснювальна робота відповідно до визначених прогалин у знаннях учнів.

І після повторного анкетування було отримано  кращі результати.

А саме, учні 100-відсотково називали місто-столицю, народні символи, найбільшу річку України  (проти 97%, 95% та 94%  відповідно до попередніх відповідей відповідно).

Значно збільшився відсоток правильних відповідей учнів, щодо дати затвердження Державного Гімну, Прапора та Герба (в середньому на 50 %).

Звідси можна зробити висновок про необхідність такого моніторингу в школі задля контролю за рівнем обізнаності підростаючого покоління про свою Батьківщину.

РОЗДІЛ 4. ПАТРІОТИЧНІ ЗАХОДИ

«Обов’язок перед славою і пам’яттю героїв  є для кожного нашого вихованця тією могутньою силою духу, яка підносить кожного громадянина, піднімає його на вершину моральної доблесті – готовності служити Вітчизні справами і життям».

В.О. Сухомлинський.

2.1. Сценарій благодійного концерту

Тема. За Україну, за її волю

Мета. Формувати в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави, дух патріотизму. Розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом. Виховувати любов до рідного краю, інтерес до пізнання історії свого краю, свого народу.

Очікувані результати: сформованість основ ціннісного ставлення особистості до суспільства  і держави, почуття любові до України, її символів, рідної мови та слова;  усвідомлення особистістю приналежності до української держави і народу; виховання

Методичне забезпечення: актову  залу оформлено вишитими рушниками, карта України, куточок символів,  «Україна – незалежна держава», ілюстративний матеріал.

Хід заходу

(Звучить мелодія, вірш читається за кулісами)
Ведучий 1: Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.

Ведучий 2: У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!

Ведучий 1: Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб-сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.

Ведучий 2: Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.

Пісня «Розкажи про Україну»  (Головчак І.)

 (Звучить мелодія. Ведучі виходять на сцену)

Ведучий 1: Доброго дня шановні глядачі. Ми вітаємо вас в цій залі, щиро дякуємо що ви сьогодні з нами і сьогоднішній наш благодійний концерт за участю вчителів та учнів школи проводиться на підтримку військовослужбовців та громадян, які відстоюють незалежність України, адже на сьогоднішній день наша Вітчизна, на жаль, переживає нелегкі часи

Ведучий 2: Україна… Наша мила Вітчизна… Квітучий, пісенний край, край рясних полів і густих дібров, ясного неба й запашної польової землі, батьківщина щирих і прекрасних людей. Століттями вона то відкривалася в неймовірному потязі до сонця, до щастя, волі, і століттями захмарювалося її небо, тьмарилося її чоло від ворожих набігів, поневірянь, катувань, горя та страждань її поневолених синів і дочок.

Пісня «Україна» (збірний ансамбль  учнів) 

Ведучий 1:  А зараз пропонуємо послухати, як про Україну говорять діти.

Пахне спіло жито, достига калина
Мальви розпустили квіти під вікном
Це моя земля-це Україна
І мені в краю цім жити повезло.

Де безмежне поле і грайливі ріки
Де щоночі чути пісню солов’я.
Де плакуча верба похилила віти
Де завжди лунають батьківські слова.

А ми просимо Бога, щоб тримав в опіці,
Ту неповторну, милу, золоту.
Другую неньку, словом-Україну
Оту красиву й завжди чарівну.

Бо Україна-джерело життя,
То наша гордість, невід’ємна сила.
Вона-це пісня, щира й гомінка,
Яка у світі є лише єдина.

Люблю і вітер і росу,
І теплу сонечка красу.
Бо все це - наша Україна,
Вона одна в нас Батьківщина.

І я люблю її одну,
Веселу, добру чи сумну,
Люблю, бо кращої немає
Нехай ніхто не забуває,

Де народився і зростав,
Де закохався і кохав,
Де вчив Шевченка і Франка,
Берізка де була струнка,

Бо все це - Наша Україна
Вона одна в нас Батьківщина
Я буду пам'ятать завжди,
Не занесло б життя туди,

Де хтось не знає Україну,
І нашу мову Солов'їну
А все останнє в серці є...
І це ніхто не відбере...

Ведучий 2: Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, ми маємо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти одне за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя і злагоди в Батьківщині. Словом, відповідати  великому званню українця.

Ігор Ільчук (соло на фортепіано)

Ведучий 1: Душа українська світла, як небо,
Багата і щедра, немов життя.
А що співуча! – й казати не треба –
Немов дзвін жайвора, у вись зліта.

Ведучий 2: Душа українця завжди родинна –
Не може жити, щоб не любить.
Душа українська – це радість дитини,
Що світ відкриває і вчиться жить.

Ведучий 1: Україна – це наша батьківщина, земля зі славною багатовіковою історією,  велика незалежна держава, вільна у виборі власного шляху до майбутнього.

Ведучий 2: Україна – це рідна мова, чарівна пісня, колоритні народні обряди і стародавні традиції, мальовнича природа, талановитий і працьовитий народ. 

Пісня «Моя Україна» (вчителі)

Ведучий 1: У всiх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рiднiша їм своя пустиня,
Анiж земний в чужинi рай.
 Ведучий 2: Їм красить все їх рiдний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батькiвщини.

Танець (Максим Рубель)

Ведучий 1:Краю мій могутній, сонця сторона, ти живеш у пісні як в садах весна.

Ведучий 2: Хай негода грізна не затьмить твій шлях, у труді живеш ти , в праведних ділах.

Ведучий 1: Рідна земля – це казковий світ дитинства і юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом.
Ведучий 2: Моя найкраща в світі сторона,
Чарівна, неповторна, Україно!
Для мене в цілім світі ти – одна
І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ведучий 1: Українська пісня, чарівна, всесильна.
Ти такою будеш через сотні літ.
Українська пісня, вчить тебе дитина,
Пам’ятати завжди свій козацький рід.

Пісня «Водила козака мати….» (збірний ансамбль учнів)

Ведучий 2: Як завтра день угледять люди,
Як зійде сонце золоте!
Так Україна жити буде
Так наша доля процвіте.
Моя Україна
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була 
І волю свою боронила невпинно. 
Нарешті збулося - її здобула 
Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи 
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна 
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, на плесами вод, 
Будь в дружбі і праці міцна та єдина. 
Хай буде щасливим твій вільний народ, 
Прекрасна моя Україно! 

Павлюк Андрій ( соло на акордеоні)

Ведучий 2

У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі.

Ведучий 1

Ми свідки історії, історія – це ми… Події в Україні починаючи з листопада минулого року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін. Революція, яка відбулася нещодавно у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

Ведучий 2

Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня».

Учень 1.

Небесна Сотня – 
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідна,
Свою дитину.

Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Злотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.

Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освяти.
І в мирі, Господи,
Прийми до себе.

Пісня  «Гуцулка» (Деркач О. І.)

Учень 2.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Під час читання віршу на екрані з’являється фото Головчака Сергія

Ведучий 1

Вшануємо його пам'ять хвилиною мовчання.

Ведучий 1. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.  Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2.  Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Учень 3:

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!

Пісня «Журавлі» (вчителі)

 Ведучий 2.  Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».

Учень 4.

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь-ласка, живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Ведучий 2

Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!».

Пісня «Роки летять» (Деркач О. І.)

Ведучий 1: Ми -  патріоти, дочки і сини,
Для твого блага все в житті здолаємо!
Бо ти найкращий, краю мій ясний,
Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Пісня «Хай у вас буде» (Головчак І.)

Ведучий 2: Шановні присутні! Дякуємо вам за те ви були разом з нами , долучилися до нашої благодійної справи. І ми сподіваємося, що кошти зібранні сьогодні, зроблять свій невеликий внесок в перемогу нашої держави.

Ведучий 1: Бажаємо всього найкращого, миру на нашій землі. Слава Україні!

2.2. Сценарій заходу До Дня пам’яті Сергія Головчака «Герої не вмирають», нагородження орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

                                                                    

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про односельчанина, випускника  школи Сергія Головчака, який служив і загинув  у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам; розвивати  пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю українців; виховувати  моральні чесноти, героїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї;  сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Очікувані результати. Усвідомлення учнями трагічної сторінки нашої історії, шана пам’яті героїв та всіх полеглих воїнів; сформовані  моральні чесноти, героїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; сформована громадянська позиція як один з проявів духовності нації; відчуття особливої цінності миру і спокою у світі, важливості таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Методичне забезпечення. Сцена декорована вишитими рушниками. Мультимедійні презентації про дитячі роки, вшанування пам’яті Сергія Головчака, про мирну Україну, «Вибухи», музичний супровід.

Сценарний хід заходу

(Звучать пісні патріотичного характеру)

Ведучий 1 . Ті, що народжуються раз на століття,

Умерти можуть кожен день .

Кулі примхливі, як дівчата, -

Вибирають найкращих.

Ведучий 2. Підлість послідовна, як геометрія, -

Вибирає найчесніших

Криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність

Ведучий 1. Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.

І тільки подвиг людського духу доточить їх до безсмертя.

Ведучий 2. Шановні односельчани та гості, які прибули для участі у заході! Так уже трапилось, що Пісківська сільська рада є однією із тих у районі, з якої найбільше наших хлопців, чоловіків стали на захист цілісності нашої держави. Хтось із них у цю хвилину там, на передовій, на сході України, хтось уже повернувся і присутній у залі, двоє ж хлопців навічно у німій скорботі застигли у граніті. Але всі вони однаково потребують нашої підтримки, шани і поваги до їх мужності.

Ведучий 1. 19 грудня 2014 року та 10 березня 2015 року назавжди будуть вписані в історію нашого села чорною ниткою. У ці дні ми проводжали в останню путь наших героїв – Сергія Головчака та Романа Пиясюка.

Ведучий 2. Сьогодні на передодні річниці з поховання Сергія Головчака, ми зібралися щоб ще раз перегорнути сторінки його біографії, щоб ще раз запевнити вас, дорогі мами Сергія та Романа, що герої не вмирають, що на прикладах мужності та героїзму ваших синів ми будемо виховувати наступні покоління. То ж низький уклін  вам за синів-героїв.

Ведучий 1.  10 березня буде проведено заходи до Дня пам’яті Романа Пиясюка, сьогодні ж до вашої уваги захід до Дня пам’яті Сергія Головчака «Герої не вмирають».

 (Звучить мелодія, вірш читається за кулісами, презентація про мирну Україну) (додаток 32).
Пролог
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.

У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!

Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб-сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.

Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.

Ведучий 2. Україна… Наша мила Вітчизна… Квітучий, пісенний край, край рясних полів і густих дібров, ясного неба й запашної польової землі, батьківщина щирих і прекрасних людей. Століттями вона то відкривалася в неймовірному потязі до сонця, до щастя, волі, і століттями захмарювалося її небо від ворожих набігів, поневірянь, катувань, горя та страждань її поневолених синів і дочок.

(презентація «Вибухи»)(додаток 33)

Ведучий 1. І хто б міг подумати, що у 21 столітті нашим мирним хліборобам-українцям доведеться захищати свою квітучу Україну. Майже 2 роки ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі – цвіт нації. Серед тих, хто став на захисті цілісності нашої країни – 32 наших земляки. Не задумуючись вони пішли боронити кордони держави.

Пісня «За Україну» (Деркач О. І. та ансамбль вчителів)

Ведучий 2: Запрошується на сцену один із тих, хто побував у самому пеклі війни, той, хто не бачив ні сну, ні відпочинку, той, хто кожен день чув свист куль і снарядів, бачив смерть своїх друзів, хто побував у Донецькому аеропорту - Каплун Андрій Анатолійович.

(Виступ Каплуна А. )

 (Катя Глудик)

Жила спокійно Україна.
Раділи люди на землі.
Та ось прийшла страшна година,
І знов вона уся в огні! 
(Петро Трофимчук)

 Стріляють! Палять! Забивають!
Катують! Ріжуть і човпуть.
Людей мурахами ввважають! 
І навіть оком не моргнуть.

 Чому вони країну нищать?
Чому не можуть відійти?
Невже у них немає серця?
Чи просто в них нема душі?

 Людей все більше й більше гине.
Все більше гине вояків,
Що захищали Україну,
Від цих страшнечих бандюків!
(Катя Глудик)

 Шануймо, люди, їхню пам*ять.
Загиблих наших земляків!
Вони баролись за Вкраїну,
До останніх своїх днів!!!

Пісня  «Україно, підіймись з колін» (Головчак Ілона )

Ведучий 1: У числі тих, кого мобілізували одним із перших у районі в зону проведення антитерористичної операції був Сергій Головчак – молодий чоловік, молодий тато, молодий 23-річний син, наш земляк, випускник школи.

Презентація «Дитячі роки-служба» (додаток 34)

 Ведучий 2: Сонячного літнього ранку 17 липня 1991 року в робітничій родині Володимира та Галини Головчаків народився допитливий хлопчина. Маленький Сергійко зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання...

Ведучий 1: У 1997 році поріг Пісківської ЗОШ переступив  кмітливий першокласник, який навчався досить непогано. З усіх предметів найбільше любив географію, займався спортом, неодноразово брав участь у змаганнях зі стрільби, де виборював перші місця. Здобував знання, щоб у майбутньому стати справжньою освіченою людиною.

Ведучий 2: Яким він був, про що він мріяв? Спогадами про свого учня з нами поділяться його перша вчителька Гарбарчук В.Ф. і класний керівник                  Деркач О.І.

Виступ вчителів Гарбарчук В.Ф. та Деркача О.І.

(Павлюк Ольга )

Тобі було б вже двадцять п’ять,

Веселе свято з квітами, тортами,

Зійшлися б рідні,  близькі, дітвора…

Не буде свята, адже ти не з нами…

Ти, Сергію, герой для нас усіх.

Та чомусь лише сльози, а не сміх

Почесне це звання в нас викликає

І серце гострим болем обпікає.

Завчасно посивіла твоя мама,

І сльози завжди на очах у тата,

Ти завжди жив, щоб не завдати болю

Ні рідним, ні своїм товаришам,

А під час бою ти закрив собою

Тих хлопців, що воюють й досі там…

Вони за тебе мстять скаженим ворогам,

Виборюють священну перемогу,

І вірю я: всміхнеться доля нам -

У мирі жити матимемо змогу!

   Ведучий 2: 23 роки Сергій жив, ходив, торував стежечку вулицею Анатолія Кухарчука. Чи думав він, що та життєва стежиночка буде такою короткою. У нашій залі присутній сусід Кухарчук Микола Андрійович, який знав нашого героя з перших днів життя. Тож надаємо йому слово.

Виступ сусіда Кухарчука Миколи Андрійовича

(Максим Рубель)   

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддаємо

І голову схиляєм перед вами.

(Олексій Головчак)

Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, зі  слізьми рідня.

Пісня «У матері над хатою» ( ансамбль «Намисто»)

Ведучий 1: Після закінчення загальноосвітньої школи Сергій, вступив до Рівненського вищого професійно-технічного училища, здобував спеціальність майстра гіпсо-картонних конструкцій.  Як і кожен юнак, досягши повноліття,  був призваний до Збройних сил України  та зарахований у ряди пожежників, а отже – уже рятівник.

Ведучий 2. У ході служби він був старанним, ініціативним, сумлінно виконував службові обов’язки, за що був нагороджений грамотою  генерального штабу Збройних сил України, а батьки отримали подяку. Скільки було гордості за свого юного сина. Після закінчення строкової служби, працював на місцевому підприємстві – Товаристві з обмеженою відповідальністю «Свіспан Лімітед». 

До слова запрошуємо Рицького Ігоря Федоровича .

(Виступ Рицького І.Ф.)

Ведучий 1: Ще молодим, у 21-річному віці, він зустрів свою долю. З Марійкою познайомився, коли приїхав до родичів у сусіднє село. Молоді люди покохали одне одного, а згодом поєднали свої долі на рушничку щастя. Скільки радості було, коли незабаром  з’явився синочок Іванко. Він, як дві краплини води, схожий на свого тата.

Ведучий 2. Проживала сім’я у батьків Сергія – Галини Сергіївни і Володимира Степановича. Сьогодні вони у великій скорботі, адже зростили і виховали сина для продовження роду, тішилися і раділи внукові. Батьки не могли й подумати, що їх син, не шкодуючи власного життя виборюватиме мир для нас усіх. Та не довге було родинне щастя. Неоголошена війна покликала патріотів України на захист кордонів нашої держави.

Ведуча 1.  Наступного дня після отримання повістки, без проходження  медичного огляду, його записали у 3 батальйон 51- ї окремої механізованої бригади помічником кулеметника, згодом перевели у штурмову бригаду. У кінці липня Сергій побував у короткотерміновій відпустці, після чого свідомо, не звертаючи увагу на переконання близьких – «скосити», повернувся до бойових побратимів. Він пішов, щоб повернутися уже на мирну українську землю, але доля розпорядилася інакше…

Ведучий 2: Хто побував у вирі війни, її ніколи вже не забуде. І зовсім із іншим розумінням ставиться до подій в Україні. Слово має воїн-інтернаціоналіст, який проходив службу на території  Республіки Афганістан, а нині обраний сільський голова Василь Володимирович Ярмольчук.

(виступ Ярмольчука В.В.)

(Корева Зорина та Рубель Максим)

Жінко,чого Ви плачете?

Ваш син - ГЕРОЙ!!!

Ви, що не бачите.

цей хлопчина...
- Героєм був мені завжди,
з тих пір коли почав іти,

З тих пір, коли сказав він
"мама", я так раділа, так ридала.

Від щастя сльози проливала,

так ніби знала, ніби відчувала,

я так його тримала, так оберігала,

та все ж пішов, за іншу битись маму...

мені ж залишив вічну рану.

А я дзвонила, кажу:

"Сину, іди додому, бо там гинуть"

А він: "Неправда, тут все мирно"

Мені від того було дивно.

І я його чекала, так чекала,

він вернеться – я вірила, я знала.

І він приїхав не колись, а нині,
виходжу я, дивлюсь, моє дитя у домовині...

"як справи синку?

Ну кажи, як справи?

Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?

Відкрий же очі, вставай, ти хочеш так лежати?

Втомився напевно, вирішив поспати...

Боже, я тебе укрию, ти ж такий холодний,

живіт запав, напевно, ще й голодний,
ходи, я вже на стіл накрила.

Ходи, тебе чекає вся родина...

" А люди кажуть, що здуріла,

Що мертву так трясу дитину.
Та, що ті люди, що вони там знають.

Мій син - ГЕРОЙ!!!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

(Рубель Максим)

Привіт татусю, та чого ж ти плачеш? 
Отак судилося мені, 
Я повернувся, ти ж це бачиш! 
За все що дав, я дякую тобі. 
Мої рідненькі, ви мене пробачте! 
Я не хотів засмучувати вас! 
За мною довго ви не плачте! 
Іти до Бога, вже настав мій час.

Пісня «Дивишся з небес»  (ансамбль вчителів)

(вірш Дениса Добринського, читає автор)

Сьогодні світло у раю,

Хлопців із війни там зустрічають.

Тих, котрі загинули в бою

Й землю так дочасно покидають.

Ти не плач, матусенько моя

Не цілуй мої закриті очі,

То не я рідненька, вже не я

То лиш тіло, що спочити хоче.

Я живий і біля тебе ось стою,

Сльози твої ніжно витираю,

Я і тут тебе матусенько люблю,

Тут любов ще більше відчуваю.

Ти пробач рідненька за ту біль

Яку мусиш зараз пережити,

Це мине матусенько повір

Ти заради мене мусиш жити.

Я тебе чекатиму в раю,

І молитимусь за тебе Богу,

І за те щоби Україну мою

Він спровадив вже на вірную дорогу.

Щоб не було більше вже війни,

Щоб не гинули не винні люди,

Ну а вбивць моїх матусенько прости,

Хай Господь їх праведно засудить.

Поцілую тихо на прощання,

Ти почуєш поцілунок, знаю

Ми зустрінемось та зараз

Розтавання час, тебе чекатиму в раю.

І він упав, прикрив собою трави,

Своєю кров’ю землю напоїв.

І він упав, упав зі  словом МАМА

Прости мені я вижить не зумів…

Презентація  «Похорон, вшанування пам'яті» (додаток35)

Ведучий 2.  Шановні батьки, ваше горе незміряне нічим. Все подальше життя, Ви, дивлячись на Іванка, впізнаватимете сина Сергія. Ви розповідатимете внуку про героя-тата. Хустина, яку Ви пов’язали на весіллі Марійці, прийнявши її у свою родину,як дружину сина як доньку, завжди буде нагадувати їй про коханого і таке коротке сімейне щастя. То ж  слова щирої шани, глибокої поваги Вам, дорогі батьки, за сина-патріота!

(Танець з хустиною)

Ведучий 1. У  пам’яті односельчан, побратимів, всіх, хто знав Сергія, він лишиться не лише добрим сином, щирим другом, а й люблячим батьком, у якого залишилася молода дружина і   син Іванко, який дуже сумує за татом...

Вірш (Власов Ілля)

(на екрані портрет Сергія зі свічкою)

Тату Сергію, ти бачиш мене з неба?

Тобі я іграшки найкращі покажу.

Я вивчу вірш і розкажу для тебе,

Ти ляжеш спати - я тихо посиджу.

Татусь мій милий, я тебе чекаю,

Моє прохання до тебе вітер віднесе.

Мене ти чуєш, я серцем відчуваю,

А я люблю тебе, рідненький, понад усе.

Ні! Я не хочу татуся героя,

Я хочу мати тата із собою.

Візьму великий стільчик і на нього стану,

Я піднімусь до неба і татуся дістану.

Не раз я чув, як вже казали люди,

Дітей прохання ангели до Бога віднесуть.

Я хочу, щоб скінчились війни всюди

І хай всі татусі із дітками живуть.

Ведучий 2. Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славного сина України - героя антитерористичної операції, нашого земляка Сергія  Головчака  вшановуючи  пам'ять хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання + звук метронома )

 Дякую... 

 (Іванна Левчук, на фоні музики)

Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоч лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись насмерть доведеться.

А  мати в ніч ніяк заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла:

«Вже нема Її соколика», - бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.

Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі,
Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав

Ведучий 1: Український народ завжди пам’ятатиме своїх героїв і це не прості слова. Нашій державі неймовірно тяжко, адже гібридна війна забирає людські життя, руйнує сім’ї,  знищує бюджет країни.

 Ведучий 2: Але ніхто не знищить пам’яті  про наших героїв, не відбере шани й поваги українців до згорьованих матерів, осиротілих вдів та дітей.

 Ведучий 1:    Надається слово

_______________________________________________________

 (вручення ордену)

Ведучий 2.   До слова запрошується начальник відділу освіти Костопільської районної державної адміністрації  Беляновська Наталія Миколаївна.

(виступ Беляновської Н.М.)

Ведучий 1: Наша зустріч добігає кінця. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо наш храм людської душі, не будемо байдужими та черствими, будемо патріотами своєї Батьківщини, то будемо гідними називатися українцями!

Ведучий 2: Нехай кожен із нас торкнеться пам’яті цього священого вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Молитва за Україну (Дівчинка зі свічкою)

(Скороход Діана)

О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.

В молитві до Тебе всі руки складаєм,
Стоїмо на колінах, всі щиро благаєм:
Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,
І Ти, Непорочна Діво Маріє.
Послухай моління наших сердець,
Інакше прийде Україні кінець.

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,
Не дозволь матерям сльози знов проливати.
Захисти нас любов’ю і віру нам дай.
Щиро молиться нині український наш край!

В дні великого посту, в час молитви і віри,
Прибігаєм до Тебе, Мати Божа Маріє,
Просим щиро і молим гіркими сльозами:
Заступися, Небесна Царице, за нами.

Пісня «Моя Україна» (всі учасники)

Ведучий 1: Дякуємо за увагу. Просимо пройти на могилу для покладання квітів

(Покладання квітів.)

2.3. Сценарій загальношкільного заходу з нагоди вручення нагрудних знаків учасникам АТО «Хоробрі серця».

Мета. Виховувати глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших   народів, віру в краще майбутнє України.

Очікувані результати. Сформовані глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; сформована активна громадянська позиція школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших   народів, віру в краще майбутнє України.

Методичне забезпечення. Актова зала оформлена дитячими малюнками, вишитими рушниками. Мультимедійні презентації: «Ми цінуємо вашу мужність та відвагу – учасники АТО».

Сценарний хід заходу

Ведучий 2. Доброго дня всім присутнім у цій залі! Шановна громадо, урочистий захід з нагоди  вшанування учасників АТО вважати відкритим.

Звучить Гімн

Ведучий 1.

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Пісня «У мене ти, одна-єдина» (Сергій Ільчук)

Ведучий 2.

Пригадаймо нашу долю ,

Ті віки, що Богом  дані.

А були ж колись герої,

Наливайки та Богдани.

Не забудуться походи,

Перемога недалечко.

Спом´янімо Жовті води,

Конотоп і Берестечко.

Ми себе словами дурим,

Заховавшись за калину.

Хто, скажіть, спалив Батурин,

Хто загарбав Україну?

Не дрімає клятий ворог,

Гострить пазурі у герці.

За горою кряче ворон,

Україна в небезпеці!

Ведучий 1.

Війна–цежах.. Війна – це руйнування... Війна – це смерть...    

Ведучий 2.  Офіційно її немає, та  вона поруч щодня.

Ведучий 1.Це починалось ще з сивої давнини, з Київської Русі; визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років протии польської шляхти за свою державу. Шукаючи виходу, Богдан Хмельницький довірився московітам і в цьому виявилася його помилка, адже потомки чингизідів ніколи не були європейською толерантною нацією, ці народи ніколи не жили мирно зі своїми сусідами, а тільки завойовували їх, розширювали свої території. Їхні імперії завжди створювалися війнами, підкупами, голодоморами і брехнею.

Ведучий 2. Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців. Ми наповнені духом своїх волелюбних предків, багатою історією. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитися, знати, пам’ятати.

Пісня «Ми козаки» (3 клас)

Ведучий 1.Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народом. Та 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росіярозв´язала протии Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть».

Ведучий 2.Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції... Голод спустошив міста і села України...

Ведучий1. Поки що скалічена, вичерпана Україна - мов зруйнована хата після війни. Без дверей. Кожен маже увійти. Забрати, що хоче. І хто ж захистить її душу, її майбутнє?... Боляче? Боляче. Боляче за нашу прекрасну Україну, за її мужній народ, що віками боровся за своє щастя.

Пісня «Десь там у столиці, там майдан стоїть» (Вчителі)

Ведучий 2.І зараз для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш так званий «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Ведучий1. (заклично): Поети, Кобзарі, хлібороби, муляри, мандрівники, шукачі небувалого, захисники Правди і Добра, замріяні дівчата, розстріляні й замучені за Правду, збожеволені від горя Матері, які не дочекалися синів з кривавих походів. Козацькі Душі всіх віків, - до нас на поміч!

(Рубель Максим)

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

Ми переможем, хочціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

Ведучий 2. З березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об‘єднався нині проти російського агресора.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, справжні воїни. Серед них і наші односельчани.

 Ведучий 1. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зізброєю в руках боронять крихкий  східний кордон України; лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу; волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Пісня «Повіяв вітер степовий» (ансамбль  «Берегиня» с. Рокитне)

Презентація «Ми цінуємо вашу мужність та відвагу – учасники АТО» (додаток 36)

Ведучий1. Дорогі друзі, сьогодні у цьому залі присутні учасники бойових дій на Сході України, земляки, випускники нашої школи, батьки наших учнів, просто сміливі чоловіки, які побували у пеклі цієї гібридної війни. То ж вшановуємо їх!!!

Ведучий 2. До слова запрошуються

• Керівник Апарату Костопільської районної державної адміністрації –

НОВАК ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА;

• ГРОМИК ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ – заступник Костопільського районного військового комісара;
• Сільський голова – ЯРМОЛЬЧУК ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ;
• Настоятель свято-покровського храму отець ОЛЕКСАНДР СОЛТИС;

Ведуча1.Шановні, захисники й герої нашої країни! Ми гордимося, що  Ви  з мужністю, наполегливістю й вірою в краще майбутнє, стали на захист нашої Батьківщини. Ви були першими, хто заступив на оборону нашої країни, хто прийняв на себе вогонь ворогів. Але ви з честю пройшли крізь усі випробування. З честю боронили свободу й незалежність нашої України. Коли перші колони мобілізованих, попрямували у напрямку сходу України, мало хто усвідомлював, наскільки велике й трагічне випробування для країни розпочалося в ці дні. Але ви, її вірні і найкращі сини здійснювали головне: зупиняли ворога, не давали йому шансів проникнути вглиб держави!. Низько схиляємо голови перед вашою мужністю і відвагою!» Ми всі гордимося вашим подвигом.

 Ведучий 2. Ми дякуємо Вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про небезпеку, Ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен з Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому що кожен з Вас знав, що : «Якщо не я, то хто ж?».

Вірш «Дякую вам солдати»

(Діана Скороход)

Дякую вам, солдати! Ви - герої!

Ви ті, що не злякалися вогню!

Ви дім покинули й узяли в руки зброю,

Пішли за рідну неньку на війну..

(Алексієнко Артем)

Дякую вам, солдати! Ви герої!

Ви мужні і хоробрі! Ви - бійці!

Ви незлякалися ні болю, ані крові,

Ви до останнього за мир на всій землі!

(Ященко Маргарита)

Дякую вам, солдати! Ви герої!

Хочбіль і смутокзаховавсь у вас в очах.

Вся Українапростягне до вас долоні,

Нашалюбов не тільки на словах!

(Ільчук Владислав)

Дякую вам, солдати! Ви - герої!

Хай знає світ, що вас не покорить!

Ви до останнього на клятім полі бою!

Дякую вам, солдати! Лишживіть...

Ведучий 1. Якими ж тяжкими є долі матерів та солдатів!.. Щодня, щоночі, щомиті так далеко один від одного вони сумують, страждають. Крається ніжне материнське серце, тужить юна синова душа. Пусткою видається матері її рідна домівка, квітучий сад без її кровиночки, опори та надії у житті.

Пісня «Мамині яблуні» (ансамбль «Намисто»)

 Ведучий2. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слівпов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Ведучий 1. Ці слова  перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Ведучий 2.Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 1. В результаті військових дій на Донбасі загинуло більше 9 тис. людей, ще понад 20 тис. є постраждалими. Про це йдеться в доповіді, опублікованій на сайті офісу Верховного комісара ООН з прав людини."У цілому з середини квітня 2014 по грудень 2015 зафіксовано як мінімум 29830 жертв (українські Збройні сили, цивільні особи і члени озброєних груп) в районі збройного конфлікту на сході України, в тому числі, як мінімум, 9098 загинули, щонайменше 20732 постраждали ".

Ведучий2. Дані про загиблих і поранених є приблизними – реальні цифри можуть виявитися значно вищими, оскільки сотні людей вважаються зниклими безвісти, а сотні тіл ще не опізнані. Солдати віддали життя за кожного з нас!

(Івашинюта Марія)

Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,
Коли  руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.

(Грищук Олександр)

Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.

Пісня «Не спи , моя рідна земля» (Ільчук Сергій)

 Ведучий 1. І більшістьіз них – молоді, сильні. Ті, щотільки починали жити. Наша громада понесла теж незмірну втрату. Назавжди у нашій пам’яті залишаться односельчани Головчак Сергій та Пиясюк Роман. То ж згадаймо всіх тих, хто героїчно загинув на Сході України і вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання) звук метронома

Ведучий 2. Важка це праця захищати мир! 11воїнів - односельціві зараз знаходяться на передовій. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу  землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни незалежної України.

Ведучий1. І хоч зараз на Сході точаться криваві бої, вирішується доля і майбутнє України – ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає. Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від матінки-землі. Як не можна відділити небо від землі, так і не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати від Світязя, Чорне море від Дніпра. Бо це все – Україна – єдина, суверенна, незалежна.  Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови. 

 Разом: Ми – єдина Україна!

Пісня «А я просто українка, україночка»  (Ілона Головчак)

Ведучий 2. 

Єдину країну сьогодні відстоюють учасники АТО. Дякуємо вам за це. Ви – ті, хто захищає країну. Ви – ті, хто оберігає мир і спокій. Ви – ті, хто захищає мирний сон дітей та матерів. Ви – ті, завдяки кому у нас є віра у краще майбутнє. Ви - втілення української сили, волі, духу, незламності та патріотизму.

Ведучий 1. Від щирого серця бажаємо Вам міцного здоров’я, великого щастя, сімейного благополуччя; щоб сонце завжди яскраво світило у Вашому домі; щоб на Вашому життєвому шляху не було ніяких перешкод. щоб Ваші мрії завжди збувалися, ніхто не перешкоджав досягненню поставленої мети. Знайте, ми цінуємо вашу мужність, відвагу, те, що ви виконуєте свій обов’язок захисника з честю! 

Ведучий 2. В мирний час завжди над нашою землею лилась прекрасна українська пісня. Але в роки боротьби завжди народжувалися найкращі патріотичні шедеври, найпрекрасніші витвори пісенного мистецтва та поетичного слова, присвячені українській нації. Не залишились осторонь і наші односельчани.  Вони оспівують ваш подвиг у піснях та поезіях. До вашої уваги пісня Валентини Гмир «Я благаю, сини» в авторському виконанні.

Пісня «Я благаю, сини»  (В. Гмир)

Ведучий1. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою.  Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.  Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей, просимо миру та спокою на Україні

Пісня «Молитва» (ансамбль Рокитне)

(Левчук Іванна) Повертайтеся живими!

Молитися я не втомлюся

За Україну і за Вас.

Вам до землі я поклонюся,

солдати, Ви - це все для нас.

Спасибі, що ходжу до школи,

а не шукаю укриття.

Спасибі вам за спокій вдома,

просто спасибі за життя.

Для нас немає тут загрози:

тут тиша, мир, а там - війна...

І біль, і страх, і сум, і сльози,

смерть, жах, скалічене життя.

Лиш три години розділяють

Вас віддомівки і родин,

Що щиро люблять і чекають

Своїх синів, батьків, дідів.

Я б і сама пішла служити,

шкода, що не беруть дівчат,

то ж залишається молитись

За Ваші, воїни, життя!

 Ведучий 2.На завершення хочеться звернутися до учасників АТО, присутніх сьогодні і тих хто на передовій. Побажати вам жити в мирній, єдиній і неподільнійУкраїні, де небо блакитне, де земля золота, де в українському Донецьку сходить сонце, а у Львовівоношепоче: «Завтра – новий день», де вітер, хоч і північний, але по-чернігівськитеплий, а влітку не спекотнонавіть у Криму.

Пісня «Грає сонце» (Головчак Ілона і всі), (виступ директора)

Ведучий 1.Ще одна героїчна сторінка  вписана в історію нашого села. Хочу нагадати слова славного Кобзаря: «Обніміться ж, братимої, молю вас, благаю. Я – за мир! Ми єдині! Ми віримов перемогу добра!

Ведучий 2. Захід до вшанування учасників АТО оголошується закритим.

(Звучить гімн)

2.4. Сценарій заходу До Дня пам’яті Романа Пиясюка «Герої не вмирають – вони просто йдуть…»

Мета. Вшанувати пам'ять героя АТО Романа Пиясюка. Утвердити  в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян. Розвивати психологічну та фізичну готовність  молоді, до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби; виховувати патріотичні почуття підростаючого покоління.

Очікувані результати. Утверджена  в свідомості громадян об'єктивна оцінка ролі українського війська в українській історій.  Сформована психологічна та фізична готовність  молоді, до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби; виховувати патріотичні почуття підростаючого покоління.

Методичне забезпечення. Мультимедійні презентації: «Дитячі роки +школа», «Робота + сім’я», «АТО», музичний супровід.

Хід заходу

 (Звучать пісні патріотичного характеру. На сцені учні з прапорами та горять свічки).

(Павлюк Оля)

Я - Україна. Простори безмежні
Правого берегу, лівобережні.
Гордих синів я з любов’ю зростила -
Лиш вберегти не змогла. Відпустила
В небо морозне, як гідності чин,
Крізь чорну прірву палаючих днів.

Я – Україна. Свята я i грiшна.
Влітку спекотна, зимою - заснiжена.
Хлібні лани і дивнії гори,
Синєє небо, синєє море…

Ніким не покорена, і незбагненна -
Жовта я сонцем, блакитна я небом.

Тільки була я і буду - єдина,
Непереможна і нескорима!

Я - Україна!

(Рубель Максим)

Незалежна моя Батьківщина,
Я борюся за тебе щодня!
Ти для мене, як матір – єдина,
Богом дана нам, рідна земля!

Духом сильна і вільна Країна,
Та як квітка, завжди молода.
Не сумуй, буде все - Україна,
Зникне клята, російська орда.

Ми віками тебе боронили,
Зараз теж у полон не дамо.
Козаки в бій за тебе ходили,

Ворушили вороже кубло.

За нащадків, за мир та за долю,
Помирали Герої УПА.
Щоби вмилися власною кров’ю,
Ті кремлівські, ганебнівійська.

Незалежна моя Україна,
Ми здолаємовсіхворогів.
Буде житиквітучаКраїна,
Без загарбників та без катів.

Пісня «Моя Україна» (Сергій  Ільчук)

Ведучий 1. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової  героїчної боротьби за волю. 

Ведучий 2. Українці - це народ, що вірить в силу молитви. Бог завжди допомагає тим, хто в нього вірить і просить допомоги, а молитва має велику силу. Це обов’язок тих хто не на фронті. То ж молимось Богу за перемогу наших захисників і повернення їх живими, припинення війни.

Пісня «Біжать у Почаїв» (Ансамбль Берегиня)

Ведучий 1. Небо України рясно всіяне зорями, у кожної людини є своя зірочка, яка світить протягом всього життя. Комусь вона світить довго, а в когось  згасає  тільки - но засвітившись.

Трофимчук Петро

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країнав війшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне-життя,
України найкращі сини!

Пісня «Молюся за тебе, Україно!» (вчителі)

Ведучий 2. Сьогодні, 10 березня, у день річниці загибелі Романа Пиясюка на Сході України, ми зібралися, аби вшанувати його пам'ять і ще раз перегорнути сторінки його біографії, щоб ще раз запевнити вас, що герої не вмирають, що на їх прикладах мужності та сміливості, ми будемо виховувати наступні покоління.

(Рубель Максим)

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддаємо

І голову схиляєм перед вами.

Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, зі  слізьми рідня.

Намисто (пісня  «Гіркий полин»)

Ведуча 1. У родину Тетяни Геннадіївни та Володимира Созоновича Пиясюків влітку 1975 року прийшла велика радість, адже вони мали змогу  тішитися першим синочком, який ріс життєрадісним та енергійним. І яку б витівку він не  вчинив, йому все пробачали за єдину посмішку, що ніколи не сходила з його обличчя.

Ведуча 2. У 1982 році   Роман  вперше переступив поріг  Костопільської  загальноосвітньої  школи № 3, денавчався протягом дев’яти років. Звичайно, за цей час у нього з’явилося безліч друзів-однокласників, з якими він ділив радощі і невдачі шкільного життя.

(Презентація «Дитячі роки,  школа») (додаток 37)

Ведучий 1.  Яким він був, про що мріяв? Спогадами про свого учня з нами поділиться його класний керівник Мирун Ніна Олександрівна.

Ведуча 2. «Наш  Романчик, Романко» - називали улюбленого однокласника дівчата і його не можна було не любити. Світлокосий, з добрими очима та щирою усмішкою. Завжди привітний, доброзичливий, співчутливий, інколи – замріяний, заглиблений у свої потаємні думки.  Але більше про нього можуть сказати ті, хто був з ним всі шкільні роки.

 До слова запрошуємо друзів-однокласників, які поділяться спогадами. ______________________________________________________

Ведуча 1. Хоч Роман і народився в Костополі, але родовідні корені по батьківській лінії нашого села. Хто ж із нас не любив проводити свій вільний час, канікули у бабусі?  То ж і Романове дитинство та юність пройшли у Піскові, де проживала його бабуся, а потім і вся сім’я Пиясюків.

Ведучий 2. Спогадами про безтурботні дні юності з нами поділяться його друзі. До слова запрошується Овечко Наталія Миколаївна.

Ведучий1. Героїзм наших хлопців оспівують односельчани у  піснях,  їм присвячують  поезії. Вірш,  який ви прослухаєте у виконанні автора Гмир Валентини, присвячений нашому герою.

Вірш  «Однокласник»,   В.Гмир

Ведуча 2. По закінченню школи Роман навчався у Камінь- Каширському професійно-технічному училищі на Волині, де здобув професію столяра. У практичному житті був висококласним водієм-далекобійником, працював у приватних підприємців області (перевозив вантажі по всій Україні).

Ведуча 1. Як і кожен юнак, у 1993 році,  був призваний до Збройних сил України. Згодом одружився. Він мріяв про щасливу родину, про дітей,про майбутнє. Від першого шлюбу, який тривав рік, має дорослу доню Анастасію, з другою дружиною Тетяною мають синочка Назара,  татову надію, продовжувача роду…

Презентація «Робота, сім’я» (додаток 38)

Ведуча 2. Неоголошена гібридна війна, перервала мирне сьогодення і зачепила чорним крилом родину Пиясюків. Він не зміг стояти осторонь подій, які нищать Україну, її волю та незалежність, порушують мирний сон матерів та дітей. Саме тому в один із вересневих днів 2014 року Роман твердо вирішив піти добровольцем  в зону проведення  антитерористичної операції, адже всі його друзі-далекобійники, з якими він працював, були там.

Ведуча 1. Він пішов туди, не шкодуючи власного життя, виборювати мир для нас усіх, пішов, щоб повернутися уже на мирну українську землю, пішов, щоб вільно  жити, кохати, мріяти…, але доля розпорядилася інакше... 

Ведуча 2. 10 березня 2015 року  під час виконання військового обов’язку, в с.Златоустівка Волноваського району Донецької області, підірвався на розтяжці. Залишивши сиротами  дітей,  а батьки поховали свою надію, підтримку та гордість.

Пісня  «Вдови»    Гмир В.

Ведуча 2. На жаль, недовго просяяла на небі зірка життя Романа, дуже рано вона погасла. Злетів ангел на небеса, щоб світили іншим зорі на нашій Україні.

(Презентація «АТО»)  (додаток 39)

на фоні останньої фотографії Іванка розказує вірш.

(Левчук Іванна)

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всідні і ночі

Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень своїочі здійми до зірок!

Ведуча 1. Сьогодні батьки Романа у великій скорботі, адже зростили і виховали сина для продовження роду, тішилися і раділи внукам. Чи ж думали вони, що він не повернеться живим? Тривога на душі у матері була.  За декілька днів до трагедії він побував у короткотерміновій відпустці. Напередодні від’їзду у зону АТО, йому наснився віщий сон: покійна бабуся стояла на порозі і просила, молила Романа не їхати туди. Тому на сімейній раді було вирішено не їхати у цей день, хоч квиток був уже закуплений. Послухавши покійну бабусю, Роман поїхав у зону АТО не четвертого, а 5 березня. 10-го ж березня героя не стало.

Ведучий 2. Надається слово учаснику АТО Каплуну Андрію Анатолійовичу

Ведучий 1.Колеги по роботі кажуть, що Роман був не просто другом, а надійною людиною, що у будь-яку хвилину  поспівчуває й порадіє разом з ними. Тому до слова запрошуються  друзі-однополчани.

(Виступ однополчан)

Ведучий 2.Слова глибокої  шани не лише від колег по роботі, але й від усіх нас,  Вам, Тетяно Генадіївно, за сина-патріота!

(Глудик Катерина)

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
Вибач, рідненька, я вже не прийду.
Мені не болить, я від болю не плачу,
Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач, не плач-твої сльози тримають,
Мене на землі, а мені вже пора.
Мене побратими із Богом чекають.
І зірка на небі, моя вже зійшла.

Матусю, пробач, що закрив рано очі,
Я прошу тримайся, тебе я люблю.
Світитиму з неба тобі я щоночі
І інколи, ще уві сні зайду...

Зайду, щоб ще раз, тебе міцно обняти,
Бо ти найдорожча в моєму житті.
І те, що не встиг на прощання сказати:
"Спасибі за щирі молитви святі!"

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,
У серці твоєму безмежно болить.
Прошу, відпусти і більше не плач.
Життя проти вічності лише мить.

Ведучий 1. Загинув ГЕРОЙ… Але ж герої не вмирають. Сивими журавлями їхні душі відлітають у вічність, а пам’ять про них залишається назавжди в серцях батьків, друзів, рідних, земляків, бойових товаришів. Вони живуть вічно, бо життя нескінченне.      

Ведучий 2. Запрошуємо до слова Ярмольчука Василя Володимировича, сільського голову, та Тхоревську  Любов Іванівну, директора школи .

(Корева Зорина)

    ЖИТТЯ -  Т О Б І…

Життя – Тобі, безсмертний наш герою,

Життя, яке ти власним тілом захистив.

Бо понад все любив ти правду, волю,

Життя любив і вcе живе любив.

Любив весняні світлі ранки,

Коли витьохкують щасливі солов’ї,

Любив і літні росяні світанки,                                      

Мабуть,  найкращі  в рідній стороні.

Любив осінню тиху насолоду,

Коли в садах панує листопад.

Любив життя, любив свободу,

Зірки збирати, як на небі зорепад.

Загадував бажання, прагнув долі,

Любив сміятись, був таким ясним.

Любив засніжене зимою поле,

Та залишився вічно молодим.

Життя не може так ось обірватись

Не треба вічно жити у журбі,

А треба вірити, любити і сміятись :

ЖИТТЯ – ТОБІ !

Ведучий 1. Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славного сина України - героя антитерористичної операції, нашого земляка Романа Пиясюка,  вшановуючи  пам'ять хвилиною мовчання.

 (хвилина мовчання)

Ведучий 2.  Дякую...  До слова запрошуються гості_______________

Пісня «Мальви» (Головчак Ілона)

(Никончук Наталія)

Нависли чорні хмари 

Над рідною землею :

Брати наші колишні

На нас війною йдуть,

Не думавши про те, що в Україні

Тут їхні друзі й родичі живуть.

Тож піднялись на захист Батьківщини

Найкращі наші доньки і сини.

З усіх куточків нашої Вкраїни

На Схід до бою їхали вони…

Довгі ночі безсонні

Мама з Богом бесіди вела,

Не за себе просила – за сина,       

Що на війну поїха він з села.

Учора ще кохав він молоду дружину,

Діток своїх  до серця пригортав,

Усім додому повернутись обіцяв.

Та не дотримав слова –

Кати прокляті не дали.

І вже з окрайцем хліба

На столі стоїть чарчина

Й оплакують батьки

Іще такого молодого сина.

Глибока скорбота у наших серцях,

Перед тобою, Романе,

Ми низько голови схиляєм,

Хай пухом Тобі буде ця земля.

Такі, як Ти, герої – не вмирають.

Ведучий 1. До слова запрошуються волонтери, колишній учень школи Овдійчук Володимир та Колб Руслан Олександрович.

(У ході свого  виступу волонтер передає запалений факел учневі 11 класу )

Петро Трофимчук (тримаючи запалений факел у руці)

Приймаючи цей священний вогонь, ми, випускники школи, запевняємо,що пронесемо Пам'ять  про тих, хто боровся за мир, свободу і незалежність нашої країни, чиї імена викарбувані на обелісках та меморіалах, крізь все життя. Полишаючи стіни рідної школи, ми передаватимемо його із покоління у покоління, щоб назавжди вписати в історію славні імена героїв-земляків. Вічна слава героям.

Ведучий 2.    Герої не вмирають. Вони у наших серцях, у пам’яті, в історії. Їхні життя – це подвиг. Вони вічно живі.

Ведучий 1.

Родина та сім’я є основою суспільства.  Адже в ній народжуються громадяни,  і в ній формують ті суспільні чесноти,  які є вирішальними для життя і розвитку цілого суспільства та держави.  Сім’я і держава – це два світи , тільки з різною кількістю людей , де всі один одного цінують , розуміють і підтримують. 

Ведучий 2.

Сім’я, родина, рід

Які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті.

Якщо зміцніє хоч одна родина-

Міцніша стане наша Україна.        

Пісня «Родина» (Сергій Ільчук)

Ведучий 1. Наша зустріч добігає кінця. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо наш храм людської душі, не будемо байдужими та черствими, будемо патріотами своєї Батьківщини, то будемо гідними називатися українцями!

Ведучий 2. Дякуємо за увагу. Просимо пройти на могилу для покладання квітів.

(Покладання квітів.)

2.5. Сценарій відкриття меморіальної дошки Олександру Мацюку

Мета. Формувати почуття відповідальності за долю Батьківщини та рідного народу, прагнення до волі, свободи, патріотизму підростаючого покоління; виховувати в учнів дух єдності, гідності і честі, бажання стати справжнім громадянином України.

Очікувані результати. Сформовані почуття відповідальності за долю Батьківщини та рідного народу, прагнення до волі, свободи, патріотизму підростаючого покоління в учнів, дух єдності, гідності і честі, бажання стати справжнім громадянином України.

Методичне забезпечення. Меморіальна дошка закрита білою скатертиною, музичний супровід.

Сценарний хід заходу

 Ведучий.

- Шановні учні, колеги, гості, батьки! Сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять Олександра Мацюка – нашого земляка, випускника  нашої школи, отож  лінійка з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується відкритою (звучить гімн). 

Ведучий.

Запрошуємо до слова директора Пісківської ЗОШ Любов Іванівну Тхоревську

Ведучий.

В урочинах з нагоди відкриття меморіальної  дошки  беруть участь: 

1.______________________________________________________

Ведучий. Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Пам’ятники, обеліски, як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.

Ведучий. Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні в нашій школі з’явилася вже четверта пам’ятна дошка, пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про смерть, про материнське горе.

Ведучий. 29 березня в с.Пісків втретє прийшла трагічна звістка: під час виконання військової служби у зоні АТО помер Мацюк Олександр Володимирович,якийнародився 4 квітня 1975 року. 5 лютого 2015 пішов добровальцем захищати свою державу. Підготовку проходив наРівненському  полігоні. У травні  2015 був  ротований  до  зони  АТО у  місто  Мар'їнка  у  складі  14-ї бригади  за  спеціальністю  навідник  САУ.  Також  проходив  службу  у м. Красногорівка у 81-мувійськовому опорному .

Проживав  Герой у с.Пісків. У 1982 пішов у перший клас Пісківської ЗОШ, яку закінчив у 1992. Згодом навчався на курсах водія категорії "С" в Рівненському ДОСААФ.

Призваний до лав Української армії у червні1993. Проходив військову   службу у Харківськійобласті,м. Чугуїв водієм БТР Національної гвардії. Звільнений із лав армії восени 1994. Післялзвільнення мав роботу у колгоспі  "40- річчя  Жовтня".  Згодом,  після  розпаду  колгоспу,  працював охоронцем  Костопільського  ДБК. Був  одружений, має доньку Ольгу. Гордість для матері, герой для земляків і відважний бойовий товариш для побратимів – саме таким назавжди запамʼятають Олександра. Дорогою ціною наш земляк заплатив за мир і спокій України, за кращу долю для своєї держави пішовши у вічність у розквіті сил. Памʼять про захисника України вічно житиме у наших серцях .

Ведучий:  Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.

Звучить  мелодія

Ведучий:  Право  відкрити  меморіальну  дошку  надається: _______________________________________________________

 (знімають з дошки полотно під музику)

Ведучий.  Просимо отця Олександра Солтиса  освятити меморіальну  дошку  

Ведучий. Запрошуємо  до  слова  ________________________________

(Рубель Максим)

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.

Вибач, рідненька, я вже не прийду.

Мені не болить, я від болю не плачу,

Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач, не плач - твої сльози тримають,

Мене на землі, а мені вже пора.

Мене побратими із Богом чекають.

І зірка на небі, моя вже зійшла.

Матусю, пробач, що закрив рано очі,

Я прошу тримайся, я тебе люблю.

Світитиму з неба тобі я щоночі

 І інколи, ще уві сні зайду...

Зайду, щоб ще раз, тебе міцно обняти,

 Бо ти найдорожча в моєму житті.

І те, що не встиг на прощання сказати:

 "Спасибі за щирі молитви святі!"

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,

У серці твоєму безмежно болить.

Прошу, відпусти і більше не плач.

Життя проти вічності лише мить

Звучить пісня «Пливе кача», 

учні 5 класу виходять з лампадками і стають по периметру.

Ведучий

Дорогі присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО, нашого земляка Олександра Мацюка, пошануймо героїв Небесної Сотні  і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність  і незалежність України хвилиною мовчання. Вічна пам’ять загиблим героям!

 ЗВУЧИТЬ МЕТРОНОМ

Пісня  «Гіркий полин», (ансамбль «Намисто»)

(А. Гмир) 

Тобі я дякую, герою , за майбутнє,

тобі вклоняюся я низько й до землі,

бо тільки твої незліченні муки припинять війни.

 Дякую тобі!!

(Д. Пиясюк)

За мирне небо і за безмежне поле,

 за все оте, що бачу я щодня,

 за смуток, радість і за пусті тривоги, за щастя,

безтурботні дні та от-таке життя.

(А.Головчак)

Не чую я війни страшної криків,

 не знаю я, як кров'ю обливається душа,

 коли десь там такий твій рідний, близький,

йде молодий юнак боротись за життя

(М.Ященко)

Тобі я дякую, герою, за майбутнє,

 за твою честь, відвагу та знання,

 бо через тебе Україна знову стане вільна.

Тобі я дякую, герою, за життя!

Діти ставлять лампадки на стіл

(В. Пиптик)

Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...

Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога.

(В. Левчук)

Вони по-різному проходили свій шлях.

Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.

Лише війна міцний залізний цвях,

Так несподівано забила в домовину.

А скільки було в кожного ідей?

Зробити хату, виростити сина:

Щодня втрачаєм мужніх ми людей.

І у скорботі плаче Україна.

Скільки ще буде цих страшнючих днів?

Коли снаряди перестануть вже літати?

Так важко нам дивитися на вдів,

А ще болючіше - як плаче в хаті мати.

Страшенно важко, що настав той час,

Коли мою країну роздирають.

Та ми, Герої, не забудем Вас

Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Ведучий : Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Сумні холодні погляди з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

(І. Левчук)

Поклін вам низький, любі, до землі,

За те, що нам дали можливість жити,

За те, що не здалися у вогні,

Навчили Україну нас любити.

Ви заплатили дорогу ціну,

І мати сина з бою не діждалась,

За кожен крик і біль, гірку сльозу,

Що з вуст її тим розпачем зірвались.

Ви йшли вперед....у бій...без вороття

За мирне небо, посмішку дитини...

Це ви дали нам поштовх до життя,

За мир і за майбутнє України.

Ми зможем все, усе переживем,

І знов розквітне в Україні літо

За мир, за щастя, кожен світлий день,

Життям сплатили вірні твої діти...

 Ведучий:   Урочиста лінійка з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується закритою. (звучить гімн)

2.6. Уроки мужності

2.6.1. Урок пам’яті до Дня пам’яті Романа Пиясюка

Левчук Олена Федорівна

класний керівник 5 класу

Пісківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. «Героями не народжуються, героями стають»

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття вдячності воїнам АТО за захист Вітчизни; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у допомозі і підтримці захисників Вітчизни; формувати активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної Української держави та захисту її кордонів.

Обладнання: карта України, колаж з вирізок газет про подвиг воїнів АТО, фотоматеріали про Р. Пиясюка, блакитно-жовті сердечка для кожного учня, записи пісень.

Очікувані результати: підвищення рівня національної свідомості особистості, її національно-громадянської ментальності; формування якостей громадянина-патріота.

Хід уроку

I. Організаційний етап

Учні розташовуються в залі. Лунає пісня «Пливе кача».

II. Основна частина

Вчитель. Вітаємо вас на нашому заході присвяченому воїнам, полягли на сході України захищаючи нашу землю. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов'язаних з війною. тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум'я військових дій. Ще два роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні - Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Вчорашні студенти, програмісти, фермери, інженери стали на захист України і нашого майбутнього. Серед них був і наш земляк - Роман Пиясюк. І сьогодні ми знову будемо згадувати теплими словами героя, людину, яка віддала життя за нас з вами і за наше майбутнє.

Сторінка 1.  Пиясюк Роман

Учень1.

Людина вмирає не тоді,

коли перестає битися його серце,

а тоді, коли про нього забувають ті,

 хто його любили.

У родину Тетяни Геннадіївни та Володимира Созоновича Пиясюків влітку 1975 року прийшла велика радість. Адже вони мали змогу тішитися першим синочком, який ріс радісним та енергійним. І що б він не зробив, йому все пробачали за єдину посмішку, що завжди була на його обличчі.

Учениця. Я українка вірою і кров'ю.

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень: Я українець, син народу того,

 Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це недарма.

Учитель. Минулого року ми всі дізнались всю суть таких понять, як «сепаратизм» і «тероризм». (Вчитель звертається до дітей; Хто може розкрити згадані поняття?

(Діти відповідають).

Але ми також зрозуміли, що хоч ворог і сильний і підступний, вдається до інформаційної війни, забороненої зброї, армії, якої нібито нема, але не нездоланний. І протиставити йому ми можемо свою згуртованість, а ще що?

(Діти підказують: єдність, національний дух, патріотизм, організованість, правду, ми захищаємо свою землю, свою країну).

Демонструється аудіозапис пісні у виконанні Тіни Кароль «Україна - це ти».

Учитель. Сьогодні не залишилось байдужих людей до долі України, а слова «патріот», «герой», «незалежність» набули для нас особливого значення. Світ визнав українців найбільшими патріотами у 2014 році, бо кожен з нас усвідомлює, що доля нашої країни у наших руках і кожен може зробити свій внесок у захист України, незалежно від віку, статі і національності.

Звучить пісня «Героям АТО».

Згадаємо тих земляків, хто захищає нас на передовій.
(Діти називають).

Які події Антитерористичної операції вас найбільше схвилювали?

Чий подвиг ви вважаєте достойним всенародного визнання?
(Міркування учнів).

Сторінка 2.

Учениця 2. У 1982 році мій дядько вперше переступив поріг Костопільської ЗОШ №3, де і вчився протягом 9 років. Звичайно, за цей час у нього з'явилося багато друзів-однокласників, з якими він ділив радощі і невдачі шкільного життя. Але як розповідає тато, брат дядька Романа, він ніколи не сумував і у всьому умів бачити хороше. Любив батьків, поважав старших.

(Ілюструє дитячі фотографії з сімейного альбому).

Учень. Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває.

Той долі не знайде в житті.

Вчитель. Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили».

Сторінка 3.

Учень 3. Хоч Роман народився і в Костополі, але корені по батьковій лінії з нашого села. То ж і Романове дитинство пройшли у Піскові, де проживала його бабуся, а потім і вся сім'я Пиясюків. Після закінчення школи Роман навчався у Камінь - Каширському професійно - технічному училищі на Волині, де здобув професію столяра, А в житті працював водієм-далекобійником, об'їздивши всю Україну, яку щиро любив. Як і кожен юнак, у 1993 році був призваний до Збройних сил України. Повернувшись, одружився. Має дочку Анастасію та синочка Назара - продовжувача роду...

Учень. Я українець! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

И такими будуть правнуки мої

Учениця: Вкраїно - богине! Вкраїно - кохана,

Молитва боляща, розтерзана рано...

Я лину до Бога, бо вмію літати,

Я буду молитись, я буду благати,

Учень: 3а тебе, Вкраїно, за тебе, свободо,

За долю пресвітлу вкраїнському роду.

Я вірю: Всевишній і Діва Марія...

Почують молитву, молитву надії.

Сторінка 4.

В один із вересневих днів 2014 року Роман твердо вирішив піти добровольцем в зону проведення антитерористичної операції, бо всі його друзі-далекобійники були вже там.

10 березня 2015 року під час виконання військового обов'язку в с. Златоустівка Волноваського району Донецької області, підірвався на розтяжці. Залишились сиротами діти, а батьки поховали свою надію, підтримку та гордість.

Учень. Замовкніть всі: великий час прийшов.

Мовчать в сю мить громи-гармати,

Схилилась наша коругов,

і на коліна стала мати.

Учень . Пливуть гроби по морю, як човни

• По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б'є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Учень 2. Пливуть човни, гойдає кожну лодь

Людська долоня,тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче,

І пече їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Донбас і Львів - плече в плече

І разом з ними плаче Україна.

Герої не вмирають.

Просто йдуть із поля бою - в небо.

В лицарі - зі смерті.

Пливуть човни.

Пливуть човни. Пливуть....

Героям слава - вписано у серці.

Сторінка 5.

Учень. Загибель героя сколихнула весь Пісків. Друзі, товариші, знайомі, які знали Романа як щирого, розумного, працелюбного, водночас сміливого хлопця, не йняли віри у те, що він пішов від них назавжди. Що вже казати про рідних та близьких, для яких смерть сина і брата стала справжньою трагедією.

Не ховали сліз туги і однополчани солдата, які приїхали на похорон. На Сході він проявив себе по-справжньому відважним і надійним бійцем. «Справжній патріот України, досвідчений і умілий солдат», - казали про Романа командири. А тепер додають: «Справжній герой, який загинув за Україну!»

Вчитель. Читає вірш учениця 5 класу, племінниця Романа Пиясюка.

Не плачте за мною, рідні, не ридайте,

Я не хотів війни, я боронив свій край...

Не плач за мною, брате, я - герой.

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я - «а що ж з тобою буде?»...

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс,

Ти, тато, лиш за мене помолись,

І не вини себе - у цьому я, напевно, винен..

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю...

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю...

Не плач за мною, брате, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього

Я вже не повернуся, батьку, але знай -

Я стану ангелом і боронитиму свій край...

Слово вчителя.

2016 року в Пісківській загальноосвітній школі І-ІП ступенів було відкрито меморіальні дошки на честь Пиясюка Романа, Головчака Сергія, Левчука Миколи, які віддали своє життя за наше майбутнє.

Слова «Слава Україні - Героям слава» перестали бути просто вітанням - це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя за мир на нашій землі, тих, пішов із поля бою в небо.

Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і там на небі вони разом в одному колі. Сидять і шукають відповіді на запитання «Чому так сталося? Хто відповість?»

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя за мир на нашій землі, тих, пішов із поля бою в небо.

Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і там на небі вони разом в одному колі. Сидять і шукають відповіді на запитання «Чому так сталося? Хто відповість?»

(Сценка)

Виходять хлопчики.

—Чи чуєш, брате, Україна плаче? Чи чуєш, брате, весь майдан співає?

— Вони нас не бачать, от плачуть!

—Так, нас не бачать от і плачуть !

— Скажіть нам друзі, ви вже тут давненько Чому у грудях так щемить серденько?

—Тому , Назаре, що воно безсмертне Тому і світ в очах не меркне.

— Чи ми українці? – тут хлопці питали,

— Так, ми - українці, тому ми й повстали —А ти, Андрію, що служив у театрі. Мабуть сумуєш за вогнями рампи?

 — Так, сумую. їх народ вмикає... Дивись, палає. Так тож Схід палає..,

— Скажіть, Миколо, ви ж вчителювали? А чи багато дітям правди розказали?

— Так , розказав.

Та вони зуміють.  Вони і без мене усе зрозуміють!

Швидко дорослішають, хто прав , а хто ні

Все вияснити зуміють.

• Сусіде, Петре, брате, чому на небо нас пішло багато?

—Тепер небесне військо ми крилате. Ми тут, щоб зберігати Свою країну і народ оберігати,

Діти (по черзі)

• Хто став сьогодні до зброї?
• Ті, хто свято вірить у торжество справедливості.
• Ті, хто є справжнім патріотом, сином своєї батьківщини,
• Ті, хто любить Україну і хоче своїм дітям залишити у спадок вільну землю, мирне небо.

Учитель. Нам дуже важливо підтримати наших захисників, тих, які і сьогодні продовжують нас захищати. Перед вами блакитно-жовті сердечка, і кожен з вас нехай напише щирі побажання, свої думки для тих, хто воює заради нас.

(Діти підписують листівки). Звучить пісня «Повертайся живим».

Після того, як учні виконали завдання, вчитель дякує дітям і каже, що усі листівки будуть відправлені волонтерами у зону АТО і передані в руки захисників Вітчизни. . Ваші дитячі сувеніри перетворюються на родинні реліквії, бо комусь вони нагадали про рідний дім, дітей, комусь підняли настрій, а комусь і врятували життя. Ваші обереги біля ліжок ранених бійців, а ваші слова є найкращими ліками для них.

А завершити наш урок патріотизму, пам'яті хотілось би словами вірша

ДОРОГА СЛАВИ

Ти йшов, як Він, смиренно так ішов,

свого хреста ніс на свою Голгофу.

В глибоких ранах запеклася кров

під камуфляжем, що змокрів від поту.

И тобі юрба кричала «Розіпни!»

За те, що боронив свою країну.

А ти ішов проклятий без вини,

слова і камені летіли вслід у спину.

Не впадь, рідненький, під тяжким хрестом,

бо мусиш до кінця пройти страшну дорогу.

У відповідь на зло, не варто — злом,

в душі тихенько змов молитву Богу.

.. .Ти так смиренно ніс свого хреста.

Юрба хотіла хліба і забави.

Це їх дорога, їх страшна ганьба.

Для тебе це була дорога — СЛАВИ!

2.6.2. Урок-реквієм  до дня Героїв Небесної сотні.

Ященко Іванна Анатоліївна

класний керівник 3 класу

Пісківської ЗОШ І-ІІ ступенів

Тема. Їх подвиг навік збережуть серця.

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Очікувані результати: патріотична свідомість, розуміння дітей трагічних подій і причин їх виникнення, розуміння того , що слід триматися один за одного, підтримувати і поважати.

Методичне забезпечення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Учень 1 “Боротьба не за щастя  вже навіть іде  за життя!

Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

Учень 2.  Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3. Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!”
Вчитель. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Чи знає мама, чи знає тато,
Що син нівечить і б’є людей,
Що він криваву несе зарплату, –
Вона на гірких сльозах дітей.

У листопаді під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато
І, наче, нелюд їх побивав.

А вдома мати, а вдома мати
Чекає сина, бо він – герой.
Від зла він має всіх захищати,
Не знає мати, що син лл’є кров..

Вчитель Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Учень 4
Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.
Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.
       Учень 5
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо -
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Учитель. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Учень 6
Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 7
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 8
Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

Учень 9
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 10
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Учитель. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.  22 листопада 2013 року заява  влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції.  Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції  і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.  

Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітутшок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі.  Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

На що мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити,  дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів  та палаючі автомобільні шини і  їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.

Учитель. Я закликаю вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» учитель запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки).

Учитель. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Учениця. Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

 Він гаряче палав за Україну.

 Віднині тихим співом заспокой

 Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

 За чисті душі, що злетіли в небо.

 Їм шлях високий Боже, освяти.

 І в мирі, Господи, прийми до себе.

Учитель. Палають серця і стоїть над Грушевського чад

І стяг український під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна.

 Усе неможливе сьогодні перейде межу.

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні – Героям слава!

Учитель. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

Учень. Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!..

 Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

 І руки не скрутять ворожі:

 Стоять твої вірні сини навкруги

 З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

 І жити, і вмерти з тобою,

 І прапори рідні в кривавих боях

 Ніколи не вкрити ганьбою!

Учитель. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

Учитель: Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Ми ще не раз згадаємо цю весну

І ці події , і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці "Небесну Сотню"

Яка тепер на небесах!

2.6.3. Урок мужності до Дня Гідності та Свободи

Остаповець Світлана Адамівна

класний керівник 6 класу

Пісківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. Україна гідна свободи

Мета: пригадати події, які відбувалися в країні і на Майдані Незалежності у 2013 році та у лютому 2014 році, розширити знання учнів про революцію Гідності та Свободи; розвивати почуття національної самосвідомості та громадянської активності; формувати розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині та стати на захист державних інтересів країни; виховувати ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України, усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Обладнання: Конституція України, географічна карта, портрети загиблих воїнів-односельчан АТО, що поклали свої голови за цілісність кордонів нашої країни, проектор, комп’ютер, записи музики, відеоролики, кольорові олівці, кольоровий папір.

Хід заняття

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею

В. Сосюра

Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть

Т. Шевченко

І. Організаційна частина, привітання.

Слово учителя.

Для чого люди вийшли на Майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі – від юних до старих –

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом ми нестримні й справді дужі!

ІІ. Повідомленн теми та мети уроку.

Діти обговорюють епіграф та вірш. Разом з вчителем визначають тему, мету та завдання заходу.

Дітки, ви все кажете правильно і сьогодні ми пройдемо з вами етапами Єврореволюції, згадаємо основні події тих днів. Під час боротьби українського народу проти режиму формувалося громадянське суспільство, вражаючи світ.

ІІІ. Основна частина.

 У кожної людини є велика Батьківщина – країна, де вона народилася. Наша держава називається Україною. Вона має славну і давню історію, прекрасну мову і високу культуру. Святою для кожної людини є земля, де вона зробила свій перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню колисанку, а потім народну пісню, вперше пішла стежкою до школи.

Учні читають вірші.

1.Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Ми – патріоти дочки і сини

Для твого блага все в житті здолаєм,

Бо ти найкращий, краю, мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

2.Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

Презентації учнів ( напередодні учні розподілилися по групам. Кожна група отримала випереджувальні завдання).

Презентація географів (біля карти України)

1-й географ: Україна – одна з найбільших європейських держав. За площею вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція. Землі нашої держави простяглись із заходу на схід на 1316 км, а з півночі на південь – на 893 км. Якщо ви захочете перетнути її пішки, вам доведеться йти 90 днів, долаючи щодня 30км. Сусідами України є румуни, молдавани, угорці, білоруси, росіяни, чехи, словаки, поляки. А Чорне море розділяє нас із турками. Через територію України протікає багато річок. Найбільша із них – Дніпро.

2-й географ: 24  області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь  та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя, Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.

Наша сучасна держава займає площу 603,7 тис. км² і є найбільшою за розмірами території країною в Європі. Розташована Україна на заході материка Євразія, в центральній частині Європи.  З 1975 року за Гельсінськими угодами, державні межі в Європі визнані непорушними, і тому числі й України.

Презентація краєзнавців

1-й краєзнавець: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік. Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море, і вся розмаїта наша країна. Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Українці виразно відрізняються від слов’янських і неслов’янських народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною.

2-й краєзнавець: Найбільша цінність нашої країни – це її люди, зі своїми звичаями, трудовими здобутками, піснями, легендами, казками. Ось я вам розповім одну казку.

Давним-давно жила колись одна жінка. І було у неї троє синів. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і вирішили піти світ подивитись. Перший син і говорить: «Мамо, піду я межи люди, подивлюсь на світ Божий».  «Ну що ж,сину, йди. Та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває тебе вона».

Минув час. Завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьох-променева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім’я – Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали Гербом. Попросився у матері і другий син світу подивитися. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив син свою матір. Одержав середній син ймення – Прапор. А там, де був наймолодший – завжди лунала пісня. Адже мати подарувала своєму наймолодшому сину соловейків голос. За величний спів народ прозвав його Гімном. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн.

Презентація істориків

1-й історик: Як свідчить історія із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти. Серед них і Україна. За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки в складі СРСР до відомої в світі держави. Більше 120 країн визнали її, а 90 країн встановили дипломатичні відносини.

Україна має свою Конституцію – Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. Ця Конституція дуже молода. До неї були ще Конституції. Сама перша була прийнята ще на початку 19 століття.

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення Незалежності України. Отже, наша держава незалежна, демократична, соціальна і правова. Цього року ми відзначали 25 річницю незалежності держави. Наша держава зовсім ще молода. І її майбутнє у наших руках.

2-й історик: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала  дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.

1-й історик: Стаття 65 Конституції нашої держави говорить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім

2-й  історик: Нам є з кого брати приклад і в наш час – це герої «Небесної сотні», яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 та лютому 2014 роках. Саме ці герої допомогли повалити корумпований уряд Януковича та його прибічників, а ті, хто залишився живим, зараз в складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави.

Учень 1: А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити….

Діти разом з учителем виходять на поріг школи  та кладуть квіти до дошок-пошани загиблим воїнам АТО.

Давайте хвилиною мовчання пом’янемо всіх тих, хто віддав своє життя за нашу єдину країну.

 Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними.  Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»

Учень 2: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін безупинно –

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

То на свободі родина!

Учень 3: Моя Україно, без краю

Квітуча і славна земля!

З тобою радію, співаю,

Омріяний сонячний краю.

Ти моя радість і сила моя.

 Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом»  щодо України.  І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.

 У кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу позначити міста,  де проживають ваші рідні та друзі.

Учні підходять до столу, беруть наліпки з кольорового паперу прикріплюють їх на карті України, позначаючи місця, де проживають їх родичі, друзі, знайомі. За бажанням учні розповідають свої історії.

Погляньте на карту нашої Батьківщини.  І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр. Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

Помолімося ж усі разом за нашу неньку Україну!

Отче, зглянься з високості!

Отче, порятуй наш край!

Під ногами смолище плюскоте,

Пахне пеклом

Шлях, що слався в рай.

Ні спасіння, ні жаркого трунку

Нам не треба, господи, прости.

Ниспошли нам право порятунку,

Дай самим

Здобутися мети.

Вибач, Боже, може, ми без тями,

Діти тьми,

Рушаєм знов до тьми.

Ситі небесами і кремлями,

Певні: наш рятунок – тільки ми!

Закипають смертію долини,

Власть імущі гірші від смертей.

Дай нам право іменем Людини

Жити гідно імені людей!

 Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки.

Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці

Отож діти! Перед вами зараз стоїть завдання. Вам треба свободу та мир на нашій землі, передати малюнком чи постером. У кожного із вас на парті знаходиться листочок на ньому треба намалювати те, що на вашу думку передає свободу та мир.

Діти працюють в малих групах.

Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас. А рідній державі ми побажаємо:

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

• Процвітання
• Миру
• Злагоди
• Талановитих і працьовитих українців
• Щасливого майбуття

 Ми сьогодні доклали свою часточку до збереження миру і єдності в нашій Батьківщині. Усі ми сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців    сьогодні - жити під мирним небом України і не допустити війни здійсниться обов'язково.

1. Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі

2. Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою! 3

3. Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Демонстрація відеофрагменту «Україна прекрасна».

IV. Підсумок заходу.

Інтерактивна вправа «Мікрофон» ( використовуючи мікрофон, діти проводять опитування що їм сподобалося під час заходу чи досягли поставленої мети та завдань заходу).

 Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Ви частинка народу. Без вас, без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Україна як мати благословляє своїх дітей на праведний шлях і захищає їх оберегами.

2.6.4. Урок мужності до Дня пам’яті Героїв Крут

Деркач Олександр Іванович

класний керівник 7 класу

Пісківської ЗОШ І-ІІ ступенів

Тема. Виряджала мати сина під Крути із дому.

 Мета. Виховувати інтерес та повагу до свого історичного минулого в дусі національної самосвідомості, гідності та честі, патріотизму та гордості за свій народ.

Очікувані результати. Сформований інтерес до історичного минулого, повага до народного подвигу, патріотичні почуття та почуття гордості за славних земляків.

 Обладнання. Стенд з Державними символами України, вишитий рушник, хліб, сіль, запалена свічка, аудіозаписи «Місячної» сонати Л.Бетховена та балада про Крути Павла Дворського, фрагмент  фільму «Лист без конверта» із серії «Невідома Україна».

Виряджала мати сина під Крути із дому,

Розчесала йому кудрі понад головою.

— Іди, іди, мій синочку. В бою не вагайся!

Як побореш воріженьків, додому вертайся!

 Народна пісня

Хід уроку

(На початку уроку звучить уривок з пісні-балади про Крути П.Дворського)

  Вступна розповідь учителя

       4 (17) грудня 1917 року Рада народних комісарів Росії надіслала ультиматум Українській Центральній Раді за підписами Володимира Леніна і Лева Троцького. Більшовики вимагали легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їх розброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього. 5 (18) грудня 1917 року, не дочекавшись відповіді від українського уряду, більшовицький російський уряд Леніна-Троцького оголосив війну УНР. Бойові дії розпочалися в середині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертого універсалу незалежності УНР Центральною Радою, 22 січня 1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові проголосив Українську Народну Республіку Рад і вже в половині грудня надходила військова й інша допомога більшовицьким силам з Росії. Під командуванням Антонова-Овсєєнка 20-тисячний більшовицький загін прямував на схід України, а з північного сходу наступав загін Михаїла Муравйова. Попри те, що загін названо Східним фронтом, він становив більше ніж шість тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. Наприкінці грудня 1917 року радянську владу вже було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Загальне командування операцією захоплення столиці здійснював Михайло Муравйов; більшовицьке угрупування під його особистим керівництвом нараховувало до 6 тис. чоловік, мало кулемети і артилерію.

Наступ на місто більшовицькі війська вели двома групами: одна залізницею Харків — Полтава — Київ, друга у напрямі Курськ — Бахмач — Київ.

       Тим часом із майже 300 тисяч війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 до січня 1918 кількість військ вірних УНР зменшилася до близько 15 тисяч людей в усій країні. Історики звертають увагу на здеморалізований стан українських військ, на їхню стомленість війною та, передусім, на відмінну систему революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік цілі загони армії УНР. Іншою загрозою для УНР, до речі, була велика кількість більшовицьких прихильників у країні, навіть у Києві. Вирішальним для долі бою під Крутами і реально загрозливим для уряду УНР було і збройне повстання на заводі «Арсенал», яке було придушено. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва, яку і було залучено на захист столиці України.

(Звучить уривок «Місячної» сонати Л.Бетховена. На фоні музики учні говорять слова)

Учень. То не чорне гайвороння над степом кружляє -

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворога зупинити,   на станцію Крути

Відправились добровольці - молоді рекрути.

  Учениця. Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

   А дорога, наче доля, коротка терниста.

   Ой ви, Крути, ой ви, Крути,   заступіть собою,

   Бо проллється кров юнача   цілою рікою.

Учень. Зима снігом замітає, січуть скоростріли.

Щоб ворога зупинити - не вистачить сили.

Вже набої закінчились, а навколо - поле.

Піднялися - і в атаку кинулись соколи.

Учениця. Славних хлопців-добровольців підвелося триста,

А дорога, наче доля, коротка терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою...

Пролилася кров юнача цілою рікою.

Учень. Не вернуться вже ніколи до рідної хати;

Не зустріне, не пригорне заплакана мати.

Постріляні, порубані – але незборимі

Зосталися тут лежати сини України.

Учениця. Славних хлопців-добровольців загинуло триста,

Бо така вже їхня доля - коротка терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, біль мого народу...

Віддали життя герої за нашу свободу.

Учитель. Це був перший і останній бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі. Коли армія УНР повернулася, на полі було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено їх до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. 19 березня їх було поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

(Перегляд фрагмента  фільму «Лист без конверта» із серії «Невідома Україна».)

Учитель. У наших предків був звичай: у день поминання могили мертвих запалювати свічку. Запалимо й ми свічку в пам’ять загиблих у боротьбі за утвердження незалежної України юнаків.

(Учень і учениця підходять до столу і запалюють свічку.)

Учениця читає молитву. Храплива Леся - Молитва

О, Боже наш добрий

З високого неба!

Молитву сьогодні

Заносим до Тебе.

За тих, що боролись

При станції Крути

За нашу Державу

Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали

В цю зиму криваву...

Прийми їх до Себе!

Прийми в Свою славу!

А нам від цих Триста,

О, Боже, благаєм!

Любові дай вчитись

До рідного Краю!

Учитель. Вшануємо пам’ять героїв, замордованих під Крутами, хвилиною мовчання.

Учитель. Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

Учень.  Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої…

Рефлексивні запитання.

1. А що було під Крутами?  2. Хто були ті юні хлопці?  3. Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? 4. Чи вони вірили в свою перемогу?  5. Чи сподівались на свою силу? 6. Чого вчить трагедія під Крутами?

2.6.5. Урок мужності до Дня пам’яті Олександра Мацюка

Савчук Олена Вікторівна

класний керівник 8 класу

Пісківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. Народу вірний син

Мета. Ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про випускника нашої школи Олександра Мацюка, який служив і загинув  у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам;

розвивати  пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю патріотів; виховувати  моральні чесноти та такі  риси характеру як мужність, наполегливість, цілеспрямованість, почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм;  сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Обладнання: плакати «Книга памʼяті», «І біль священний ділимо навпіл», портрети воїнів  села, що загинули в АТО, мультимедійний проектор, портрет Олександра Мацюка, аудіозаписи пісень (мінусовки), відеоролик, сумні ліричні мелодії, свічки, квіти.

Очікувані результати: формування в учнів почуття патріотизму, активної громадянської позиції; підвищення рівня національної свідомості.

Хід уроку

Вступне слово вчителя

Учитель: Мені наснилося, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів…

Пісня «Журавлі»

Учитель : Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Учень: Ще мало літ минуло з часів Великої вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

Учитель: Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Майже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Учень: Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Учитель: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них випускники нашої школи. Це Сергій Головчак, Роман Пиясюк та Олександр Мацюк.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Учень: Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Учитель: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

(Звучить «Реквієм». Вихід юнаків у військовій формі зі свічами пам’яті)

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих –     пам'ять.

   (Звучить фон пісні «Плине кача на Тисині» учениця читає вірш)

Нам невідомі всіх їх імена,

 Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

 Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

 Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

 За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Ми просимо хвилиною мовчання вшанувати  нашого  земляка,  а також всіх наших героїв-односельчан, які загинули  в  антитерористичній операції, захищаючи нас, і  які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.

(Пісня звучить голосніше під час  ХВИЛИНИ МОВЧАННЯ і затихає)

Учитель: У нашій пам’яті Олександр Мацюк залишиться не лише гарним сином, батьком, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем.

Слово класного керівника. Презентація

Сонячного весняного ранку 4 квітня 1975 року в робітничій родині народився Олександр. Маленький Саша зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання.

Свою шкільну дорогу  розпочав у Пісківській школі. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг. Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники.

Учень. Школу Олександр закінчив у 1992 році. Призваний до лав Української армії у червні1993. Проходив військову службу у Харківськійобласті,м. Чугуїв водієм БТР Національної гвардії.Звільнений із лав армії восени 1994.  Проте почуття громадянського обов’язку та висока свідомість не дозволили залишатися осторонь  подій, що почали відбуватися в державі.\5 лютого 2015 пішов добровальцем захищати свою державу.  Підготовку проходив наРівненському полігоні.тУ травні 2015тбув ротований до зони АТО у місто Мар'їнка у складі 14-ї бригади  за  спеціальністю  навідник  САУ.  Також  проходив  службу  у м. Красногорівка.

Учитель:  В Книгу памʼяті нашого села вписано чорним рядком ще одна страшна дата – 29 березня 2016 року  .

Учень: Сьогодні до нас прийшли однокласники Олександра. Його щирі друзі. Щоб разом із нами згадати про нього та вшанувати його.

Слово однокласників

Учень: Ти, Сашо, не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

І віримо, що Ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

Учитель: 

Допоки ми живем, то знай, земляче,

Про Тебе пам'ять не помре!

Виходять троє учнів.

Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.

І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.

В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!

Відеоролик  про Україну на пісню групи «Океан Ельзи»

Учитель: Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Олександра спалахнула на небокраї і згасла, а ще б світити й світити... Відійшовши за межу вічності, він залишив…. дочку Ольгу  та осиротілу маму.

Звучить вірш

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.

Вибач, рідненька, я вже не прийду.

Мені не болить, я від болю не плачу,

Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач, не плач - твої сльози тримають,

Мене на землі, а мені вже пора.

Мене побратими із Богом чекають.

І зірка на небі, моя вже зійшла.

Матусю, пробач, що закрив рано очі,

Я прошу тримайся, я тебе люблю.

Світитиму з неба тобі я щоночі

 І інколи, ще уві сні зайду...

Зайду, щоб ще раз, тебе міцно обняти,

 Бо ти найдорожча в моєму житті.

І те, що не встиг на прощання сказати:

 "Спасибі за щирі молитви святі!"

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,

У серці твоєму безмежно болить.

Прошу, відпусти і більше не плач.

Життя проти вічності лише мить

Презентація «Відеоролик про воїнів в АТО»

Учень читає вірш

Герой не вмер, він - у серцях!
Вже мати не побачить сина
І не обійме, як завжди.
Стоїть цинкова домовина,
у ній єдиний син лежить,
а мати пада на коліна,
не в силах стримать сліз кричить:
«Що ви зробили з моїм сином?
Верніть його мені, верніть!»
Знесилена втрача свідомість.
Перед очима - син. Живий.
Одразу все втрача  вагомість,
Лиш тихий шепіт: «Рідний мій».
А син підходить, обіймає,
бере за руку, мовить їй:
«Не плач, матусю, я благаю,
життя віддав за спокій твій,
за мирне небо на Вкраїні
І за майбутнєє дітей.
Не плач, і буду я спокійний».
І тихо рушив до дверей.
Вже мати не обійме сина,
Та сліз нема в її очах,
Бо син поліг за Україну.
Герой не вмер, він – у серцях!

Учитель читає вірш на фоні мелодії:

Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімкне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,-

За нашу землю, дорогу, кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття –

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Пісня «Молитва за Україну»

ВИСНОВКИ

Удосконалення процесу виховання – одне з важливих завдань сучасної освіти. Кожний вчитель має право обрати свій шлях до серця дітей, методи, які підходять саме йому, і має обов’язок – виховати і навчити дитину. Єдиного рецепту, який підійшов би кожному школяру, не існує. Існують методи, напрямки, рекомендації, а ми повинні серцем відчути той єдиний правильний шлях, який потрібно застосувати саме в цьому класі, саме до цієї дитини. Ми і зараз в пошуках нових, більш ефективних методів роботи. Джерелом і поштовхом для виникнення власних ідей та думок є, в першу чергу, вивчення досвіду колег. 

Без почуття патріотизму, як своєрідного кодексу моральних принципів, історичної пам’яті та ідейно світоглядних принципів, що передбачають всезагальну відданість окремій історичній спільноті, важко уявити процес формування системи, здатної забезпечити свободу, рівність та громадянську гідність. Без любові до своєї Батьківщини, без утвердження патріотичної свідомості, ідеї нації як політичної спільноти, об’єднаної історичною долею, державною мовою, без визнання гідності людини й цінності людської особистості як ключового елемента права, без продукування та культивування ціннісних орієнтацій годі сподіватися на динамічну трансформацію української патріотичної молоді в суспільстві.

Виходячи з цього, основна ідея даного виховання в нашій школі полягає у мотивації громадянської активності молодого покоління, що є запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян.

Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним із найголовніших виховних напрямків роботи вчителя. Одним словом, саме ми маємо підготувати дітей до непростого дорослого життя.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 "Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України";
2. Бех І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І. Бех, К. Чорна // Методист. – 2014. – № 11 (35).
3. Бондаренко О. Ю. Актуальні питання патріотичного виховання / О. Ю. Бондаренко // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2014. – № 3 (03).
4. Бондаренко О. Ю. Як виховати патріота? Окремі аспекти практичного досвіду / О. Ю. Бондаренко // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2014. – № 4 (04).
5. Виховання моральності підростаючого покоління : науково-методичний посібник / К. І. Чорна, Н. І. Ганнусенко, В. А. Киричок та ін.; [за заг. ред. К. І. Чорної]. – К. : Богдана, 2005. – 288 с. 
6.  Гавлітіна Т. Управління національно-патріотичним вихованням підлітків у позашкільному навчальному закладі в контексті адаптивних процесів / Тетяна Гавлітіна // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 5.
7. Гудкова І. Я – патріот. Програма громадсько-патріотичного виховання школярів / Ірина Гудкова // Шкільний світ. – 2012. – № 4 (612).
8. Досвід національно-патріотичного виховання учнів // Позакласний час. – 2006. – № 1–2.
9. Качур М. М. Патріотичне виховання молодших школярів у художньо-краєзнавчій діяльності / М. М. Качур // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4.
10. Коваленко М. Громадянська освіта в Україні: стан та перспективи розвитку / Марина Коваленко // Управління освітою. – 2014. – № 2 (326).
11. Колодій О. Категоріально-понятійний апарат дослідження проблеми патріотизму / Олена Колодій // Імідж сучасного педагога. – 2010. – № 3 (102).  
12. Колодій О. Розвиток патріотизму як умова формування ціннісних орієнтацій зрілості / О. Колодій // Імідж сучасного педагога. – 2011. – № 1 (110).
13. Кучеренко О. І. Громадянське виховання учнів в умовах інноваційної школи / О. І. Кучеренко // Виховна робота в школі. – 2012. – № 1 (86).
14. Лелеко М. С. Як виховати патріота? Роздуми вчителя / М. С. Лелеко // Педагогічна майстерність. – 2014. – № 10 (46).
15. Махно О. П. До джерел громадянськості / О. П. Махно // Виховна робота в школі. – 2012. – № 2 (87). – С. 2–27. 
16. Наталенко В. Ми – українці, ми – за мир! / В. Наталенко // Початкова школа. – 2014. – № 8. – С. 19–20. 
17. Овсієнко С. М. Формування активної громадянської позиції особистості учня / С. М. Овсієнко // Виховна робота в школі. – 2012. – № 2 (87). – С. 28–36.
18. Патріотичне виховання учнів засобами туристсько-краєзнавчої роботи / [уклад.: О. А. Панкратьєв, О. А. Мацевич, Т. В. Сідельнікова, Є. М. Ніколаєнко]. – Луганськ : Знання, 2008. – 164 с. 
19. Руденко Ю. Український патріотизм: виховувати на новому, вищому рівні / Юрій Руденко // Освіта. – 2014. – № 34 (20–27 серпня). – С. 10–11. 
20. Сало М. Формування національної свідомості у школі / М. Сало // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2009. – № 7–8. – С. 10–11. 
21. Світельська-Дірко С. В. Патріотичне виховання засобами казки учнів молодших класів у творчості В. О. Сухомлинського / С. В. Світельська-Дірко // Постметодика. – 2013. – № 4 (113). – С. 60–63. 
22. Сердюк І. О. Концептуальна модель виховної роботи «Я – людина, патріот, громадянин, гуманіст, сім`янин» / І. О. Сердюк // Виховна робота в школі. – 2012. – № 11 (96). – С. 13–18. 
23. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін: навчально-методичний посібник / авт. кол.: І. Д. Бех, К. О. Журба, В. А. Киричок та ін. – К.: Педагогічна думка,                   2011. – 240 с. 
24. Ткачов С. І. Громадянська освіта учнівської молоді: історико-педагогічні аспекти та термінологічне поле / С. І. Ткачов. – Х. : Вид. група «Основа», 2011. – 96 с. – (Бібліотека журналу «Управління школою»; вип. 01 (97)). 
25. Формування громадянської компетентності учнівської молоді. Відкриття європейського року громадянської освіти в Україні : матеріали міжн. науково-практичної конференції 8–9 лютого 2005 р. / [ред. кол.: Л. О. Бєлова, І. В. Гавриш, Р. І. Євтушенко, Л. Д. Покроєва, К. А. Юр`єва]. – Харків : ХОНМІБО, 2005. – 304 с. 
26. Чорна К. Патріотичне виховання старшокласників у позаурочній діяльності / К. Чорна // Школа. – 2012. – № 2 (74).
27. Швець Т. Особливості громадянської соціалізації старшокласників в умовах євроінтеграції / Тетяна Швець // Шлях освіти. – 2009. – Т. 12. – № 3–4. – С. 147–153.
28. Шуть С. Національно-патріотичне виховання молоді в сучасних умовах. Тези до публічного виступу / Світлана Шуть // Управління освітою. – 2014. – № 2 (326).
29. Щербань М. П. Патріотичне виховання – потреба чи вимога часу / М. П. Щербань//Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогічні науки : збірник наукових праць. – Вип. 41 / редкол.: В. І. Шахов (голова) та ін. – Вінниця : Нілан-ЛТД, 2014.
30. Якименко Т. Як народжується любов до Батьківщини? / Тетяна Якименко // Дошкільне виховання. – 2014. – № 11.

ДОДАТКИ

                                                                                                              Додаток 1

  

Додаток 2

  Овдійчук Ничипір Ничипорович                  Трофимчук Микола Тихонович

Ліквідатори аварії на ЧАЕС, жителі с. Пісків

Додаток 4

Обеліск загиблим односельчанам у Другій світовій війні

Додаток 5

Шефство над обеліском

Додаток 6

День Пам’яті та примирення

Додаток 7

Сценарій до Дня пам’яті і примирення

«Вічна пам'ять героям»

Мета. Ознайомити учнів з подіями Другої світової війни в Україні та на території   нашого краю; показати героїзм народу в боротьбі з ворогом; виховувати почуття патріотизму, любові до своєї землі; усвідомлення уроків життя в процесі нерозривного зв'язку поколінь.

Очікувані результати. Усвідомлення учнями подій Другої світової війни в Україні та на території нашого краю. Сформоване почуття патріотизму та гордості за подвиг наших односельчан.

Сценарний хід заходу

(Звуки фанфар)

Ведучий 1. Доброго дня всім присутнім!  Шановна громадо,  наш захід до  Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні  вважати відкритим.

                                                  Звучить Гімн   

Ведучий 2. Запрошуємо до  слова директора Пісківської ЗОШ Любов Іванівну Тхоревську

Ведучий 1.

Війна –це жах..

Війна – це руйнування...

Війна – це смерть...    

Ведучий 2.  Офіційно її немає, та  вона поруч щодня.

Ведучий1. Це починалось ще з сивої давнини, з Київської Русі; визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років проти польської шляхти за свою державу..

Ведучий 2.   Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитися, знати, пам’ятати.

Ведучий1. Не судилося Україні вибороти незалежність в 1917 році, коли впали мури російської темниці і, здавалося, невольниця Воля усміхнеться всім народом. Та 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв´язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України.

Ведучий 2: Дорогою ціною заплатив український народ за участь у війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Другої світової війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

їх прийняла війна, лишивши списки

загиблих у праведнім бою,

застигли в тузі обеліски,

в гранітнім каміннім строю.

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

Ведучий 1:

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня памʼяті та примирення. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Ведучий 2:.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день війни. Чорною тінню нациської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас.

Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп'яте

Сини на пару піднялись.

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

їх не щадила війна.

Ведучий 1:

Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Пісня «Журавлі» (збірний ансамбль учнів)

Ведучий 2:.

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя ворогів лише з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає їхні злочини зі свого трагічного досвіду.

Ведучий 1. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!

Ведучий 2:. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя.