«Торгівля людьми»
1. Вступ
2. Застосування кримінально-правової норми - торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
3. Яка сутність та причини поширення торгівлі людьми?
4. Причини від’їзду за кордон?
5. Що є основними елементи в акті торгівлі?
6. Шляхи повернення додому
7. Поради міжнародних організацій тим хто виїжджає за кордон
8. Чому саме торгівля жінками стала предметом всестороннього розгляду?
9.Як працює злочинний бізнес?
10. Боротьба з торгівлею людьми на національному та міжнародному рівні.
11. Джерела літератури
Вступ
Торгівля людьми - одна з найбільш актуальних проблем сучасності. Жертвами сучасних форм рабства в усьому світі щорічно стають мільйони людей. Окрім економічних причин, які змушують шукати роботу за кордоном або в різних регіонах своєї країни, важливими факторами, що сприяють торгівлі людьми, є відсутність достовірної інформації про можливості працевлаштування, незнання своїх прав. Таким чином, великого значення набуває повне й відповідальне інформування суспільства про цю серйозну проблему як один із найнебезпечніших злочинів проти особистості. Ключову роль у цьому процесі відіграють ЗМІ. Говорячи про організацію боротьби з торгівлею людьми, перш за все необхідно зазначити, що майже кожна країна має в своєму кримінальному законодавстві юридичні норми, у відповідності з якими настає кримінальна відповідальність за торгівлю людьми.
Уперше про торгівлю людьми як про глобальну проблему було заявлено на початку ХХ століття. Тоді ж виникла потреба напрацювання системних підходів до боротьби із цим явищем. Ряд важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з работоргівлею, було прийнято у першій половині ХХ століття.
Потрібно зазначити, що дана проблема є актуальною на сьогоднішній день не тільки в Україні,а й в усьому світі. Тому, в даній роботі я намагалася висвітлити усі аспекти даної проблематики, користаючись при цьому різноманітними методами пізнання,а саме: аналізу та синтезу, історизму, порівняльним методом. Використовувала різноманітні інформаційні джерела, але основною опорою даної роботи є наукові статті та нормативно-правові акти як міжнародного та національного законодавства.
Застосування кримінально-правової норми - торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
Враховуючи небезпеку транснаціональної торгівлі людьми за сучасних умов, Україною вживаються заходи щодо протидії цьому протиправному міжнародному явищу. Так, на виконання основних положень Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, яка доповнюється Протоколом “ Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, чинним законодавством торгівлю людьми визначено як суспільне небезпечне діяння, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
У Кримінальному кодексі України 2001р. (далі - КК) кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини, на відміну від попереднього КК, розміщена не в розділі “ Злочини проти життя та здоров’я особи ”, а в розділі “ Злочини проти волі, честі та гідності особи ”. У статті 149 КК України дається принципово нове визначення цього суспільно небезпечного діяння, що розкривається як продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці.
Такий підхід обумовлювався як змінами в соціально-економічному житті суспільства, що викликали появу нових суспільно небезпечних проявів, кримінально-правова заборона яких була відсутня, так і труднощами в застосуванні згідно реаліями сьогодення норми, яка діяла на той час.
Проте, визначення торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини, дане в диспозиції ст. 149 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року, також не було позбавлено вад і часто піддавалося критиці за відсутність чіткості. В основному воно акцентувало увагу на діях, пов’язаних з переміщенням особи через державний кордон України з метою експлуатації, та не зовсім відповідало вимогам міжнародно-правових актів.
Аналіз правозастосовної практики у справах про торгівлю людьми свідчив про існування певних проблем у застосуванні окремих положень ст. 149 КК України у кримінальному судочинстві. Зокрема, лише незначний відсоток справ закінчувався винесенням обвинувальних вироків, що пояснювалося, в тому числі, й недосконалістю цієї кримінально-правової норми, невдалою побудовою об’єктивної сторони складу злочину, правовою невизначеністю термінів. Це не давало змоги ефективно проводити досудове слідство у кримінальних справах, порушених за ст. 149 КК України, і притягувати винних до відповідальності.
В процесі імплементації положень зазначеної вище Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколу до неї “ Про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми ” в українське законодавство Верховною Радою України в січні 2006 року було внесено зміни до Кримінального кодексу, за якими ст. 149 КК України викладена у новій редакції.
Так, даний злочин визначається як торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, надає можливість встановити відповідність законодавства України про кримінальну відповідальність вимогам розглянутих міжнародно-правових актів щодо протидії торгівлі людьми.
Так, родовим об’єктом злочину, передбаченого зазначеною статтею, є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю, честь та гідність особи. Безпосереднім об’єктом злочину є гідність особи, оскільки вона виступає об’єктом незаконної угоди, або обману, шантажу чи уразливого стану, піддається можливій експлуатації, що принижує її.
Додатковим факультативним об’єктом в кваліфікованому та особливо кваліфікованому складах даного злочину (ч. 2 і ч. 3 ст. 149 КК України) можуть виступати життя і здоров’я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх службових повноважень.
Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людина, як складу злочину передбачає обов’язкову наявність таких ознак, як суспільно-небезпечне діяння та спосіб вчинення злочину.
Суспільно небезпечне діяння даного складу злочину характеризується активною поведінкою (дією) особи, що знаходить свій прояв у одній з таких форм:
- торгівлі людьми;
- здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина;
- вербування людини;
- переміщення людини;
- переховування людини;
- передачі або одержання людини.
Торгівля людьми це незаконна безповоротна передача особою (продавцем) людини, яка є своєрідним “ живим товаром ”, іншій особі, яка її одержує і виступає покупцем, за певну грошову чи іншу винагороду або шляхом обміну її на речі. Дія вважається закінченою з моменту одержання покупцем людини або встановлення щодо потерпілого фактичного володіння.
Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, охоплює випадки передачі людини іншій особі та її одержання цією особою на підставі незаконної угоди за отримання послуг матеріального чи нематеріального характеру, чи взагалі без будь-якої оплати. Наприклад, шляхом передання під заставу, в найом, в рахунок боргу, здійснення певних послуг на користь винної особи чи інших осіб, а також - із застосуванням насильства. Моментом закінчення цієї дії є безпосереднє одержання іншою особою (стороною угоди) людини або встановлення щодо потерпілого фактичного володіння для подальшого здійснення умови угоди щодо неї (продажу чи іншої незаконної передачі іншій особі).
Вербування людини передбачає залучення особи до праці або надання послуг на певних умовах, як правило, за грошову винагороду. При цьому може здійснюватись психологічний вплив на людину шляхом переконання, схилення, спонукання потерпілого до праці або надання послуг.
Переміщення людини, тобто переміщення суб’єктом злочину потерпілої особи з одного місцеперебування в інше, наприклад, доставка її покупцю чи посереднику з використанням будь-яких способів (законних чи незаконних, із супроводженням або без такого і т. ін.) та засобів.
Переховування людини передбачає укриття її (за згодою особи чи без такої) суб’єктом злочину в певних приміщеннях, тайниках, інших місцях, які унеможливлюють або утруднюють встановлення її дійсного місцезнаходження.
Передача людини - це вчинення дій, пов’язаних із наданням потерпілого у фактичну власність іншої людини (покупця) для наступного використання, як правило, експлуатації в різних формах (примусової праці або послуг, в тому числі сексуальних, рабства чи підневільного стану або вилучення органів тощо), тобто того, заради чого вона була придбана.
Одержання людини передбачає отримання потерпілого, заволодіння ним, встановлення над потерпілим фактичного володіння або контролю над його поведінкою.
Кожна із зазначених форм суспільно небезпечного діяння є самостійною і, за наявності інших обов’язкових ознак складу торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, утворює закінчений злочин.
Способами вчинення даного злочину, які за своїм характером альтернативними є використання:
- обману;
- шантажу;
- уразливого стану особи.
Використання обману передбачає повідомлення неправдивих відомостей (так званий, активний обман) або замовчування певних відомостей, які повинні бути повідомлені винним (так званий пасивний, обман), у результаті чого потерпілий вводиться в оману.
Використання шантажу передбачає психічне насильство, яке полягає в погрозі розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.
Використання уразливого стану особи визначено у примітці 2 ст. 149 КК України. Під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
В частині 2 статті 149 КК України в якості кваліфікуючих ознак вказані такі способи вчинення злочину, як:
- використання службового становища;
- використання матеріальної чи іншої залежності;
- застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких;
- погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких. А в частині 3 цієї ж статті - такі способи, як:
- застосування насильства, небезпечного для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких;
- погроза застосування насильства, небезпечного для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких.
Як зазначено у примітці 3 нової редакції ст. 149 КК України “ відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності ” .
Інші ознаки складу злочину, що характеризують його об’єктивну сторону, не впливають на кваліфікацію таких діянь, як торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність - 16 років, незалежно від її статі та громадянства.
Серед кваліфікуючих ознак даного злочину ч. 2 ст. 149 КК України передбачає також його вчинення спеціальним суб’єктом: службовою особою (з використанням службового становища) або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.
Суб’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини характеризується ознаками вини, мети та мотиву.
Вина при вчиненні цього злочину може бути лише у формі прямого умислу, зміст якого полягає в тому, що особа усвідомлює суспільну небезпечність вчиненого діяння і бажає вчинити саме так.
Спеціальною метою торгівлі людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини є експлуатація людини, що прямо вказано в диспозиції кримінально-правової норми. Суть терміну “ експлуатація ” в контексті статті 149 КК України викладена у примітці 1 до неї і полягає в тому, що “ під експлуатацією людини розуміється всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусова праця або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусова вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо ” .
Така ознака суб’єктивної сторони складу злочину, як мотив, прямо не зазначена в диспозиції ст.149 КК України, але вона витікає зі змісту кримінально-правової норми. Видається, що мотивом вчинення цього злочину є користь, оскільки винний, переслідуючи мету експлуатації людини, керується корисливими спонуканнями.
У частині 2 статті 149 КК України визначені кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угода щодо людини. До них законодавством віднесено вчинення дій, передбачених частиною першою статті:
- щодо неповнолітнього;
- щодо кількох осіб;
- повторно;
- за попередньою змовою групою осіб;
- службовою особою з використанням службового становища;
- особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності;
- у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких;
- у поєднанні з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких.
Вчинення злочину щодо неповнолітнього передбачає, що потерпілим є особа, яка не досягла 18-річного віку. Злочин повинен кваліфікуватися за ч. 2 ст. 149 КК України, якщо торгівля людиною, або здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди мали місце до моменту досягнення нею вказаного віку, незалежно від часу виявлення злочину та притягнення винних до відповідальності.
Злочин вважається вчиненим щодо кількох осіб, якщо потерпілими є дві та більше особи, незалежно від їх віку, фізичних даних та інших ознак.
Повторність зазначеного злочину охоплюється статтею 32 КК України.
Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини за попередньою змовою групою осіб передбачає вчинення злочину двома і більше суб’єктами злочину, які попередньо, до його вчинення, домовилися про це, та об’єднанні спільністю дій і спільністю умислу. У групі осіб за попередньою змовою може існувати і розподіл ролей між її учасниками.
Вчинення злочину з використанням службового становища, це здійснення суспільно небезпечного діяння спеціальним суб’єктом - службовою особою, шляхом використання наданих їй по службі прав чи повноважень, в тому числі з виходом за межі таких прав і повноважень та з їх перевищенням, тобто всупереч інтересам служби.
Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, включає випадки, коли потерпілий перебуває на утриманні винного або проживає на його житловій площі. Поняття іншої залежності охоплює випадки службової залежності, наприклад, розголошення даних приватного життя, що є вкрай небажаним, і т. ін.
Вчинення злочинних дій у поєднанні з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства передбачає примушення до різних видів діяльності (експлуатації), погодитися на які добровільно людина не хоче. Форми насильства при цьому можуть бути різноманітними:
- фізичне насильство - обмеження волі, нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності;
- психічне насильство - реальна погроза застосуванням вказаного вище фізичного насильства.
Як особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини ч. 3 ст. 149 КК України виділяє дії, передбачені частиною першою і другою цієї статті, які:
- вчиненні щодо малолітнього;
- вчинені організованою групою;
- поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких;
- поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких;
- спричинили тяжкі наслідки.
Малолітньою вважається особа, яка на момент вчинення щодо неї злочину, передбаченого статтею 149 КК України, не досягла віку 14 років.
Поняття організованої групи дано в ч. 2 ст. 28 КК України і полягає в тому, що “ злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три та більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи ”.
Вчинення злочинних дій, поєднаних з насильством, не безпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, передбачає як фізичне, так і психічне, а також погрози застосувати це насильство, що створює реальну загрозу для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких.
Так, фізичним насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, є тілесні ушкодження (різною ступеню тяжкості), замах на вбивство та вбивство. Проте, до фізичного насильства для складу злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини також відноситься насильство, яке реально не спричинило шкоди життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого.
Психічне насильство, не безпечне для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, при вчиненні зазначеного злочину виражається в погрозі заподіяти вказане вище фізичне насильство, у тому числі - й в погрозі вбивства. Але погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована.
Тяжкими наслідками вчиненого злочину можуть бути:
- смерть потерпілої особи;
- самогубство;
- тяжка хвороба, в тому числі психічна;
- залишення потерпілого після використання в небезпечному для життя стані.
Умисне вбивство потерпілого не охоплюється ст. 149 КК і має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ст. 115 КК України.
У разі, якщо винний продає людину для трансплантації її органів чи тканин, що явно матиме наслідком заподіяння потерпілому смерті, то дії мають бути кваліфіковані як торгівля людьми і пособництво у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зацікавленість становить ще одна проблема, тісно пов’язана з торгівлею людьми - покарання жертв торгівлі. Міжнародне законодавство дає однозначну відповідь на це питання, Протокол ООН “ Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї ” забороняє застосовувати до жертв будь-які види покарання.
Якщо йдеться про відповідальність за суміжні з торгівлею людьми злочини, то слід враховувати, що злочинні дії вчинені відносно неповнолітніх необхідно розглядати у сукупності зі ст. 304 КК України (виходячи з предмету його доведення).
Необхідно також враховувати, що відповідно до чинного законодавства «торгівля людьми» полягає у заволодінні особою (встановлення контролю за поведінкою останньої всупереч її волі, за допомогою примушування, обману, зловживання довірою), тоді як “ звідництво для розпусти ” - у посередництві (сприянні) саме добровільним статевим зносинам (ст. 149 та 302 КК України). Тому організація або сприяння у тій чи іншій формі добровільному виїзду жінок за кордон для зайняття проституцією за умови відсутності будь-яких елементів примушування, обману, зловживання довірою стосовно останніх з боку інших осіб (коли такі обставини заздалегідь усвідомлювалися, обговорювалися кожною стороною), може кваліфікуватися лише за ст. 302 КК України.
Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 КК України.
Таким чином, в Україні створюється така юридична база для захисту прав, свобод, інтересів громадян, потерпілих від торгівлі людьми, яка відповідала б міжнародним вимогам і стандартам прав людини, забезпечувала б реалізацію прав кожної особи та контроль за виконанням законодавства щодо їх охорони.
На сьогодні в нашій країні прийнято низку нормативно-правових актів, які законодавчо закріпляють боротьбу з торгівлею людьми і, в основному, відповідають нормам міжнародного права у цій сфері.
Яка сутність та причини поширення торгівлі людьми?
Поняття "торгівля людьми" охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою експлуатації в праці, діти - з метою використання у жебрацтві, жінки - для сексуального рабства, будь-які особи - для вилучення і трансплантації органів.
Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. (Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками й дітьми, і покарання за неї, котрий доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності.)
З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми - це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.
Проблема торгівлі людьми - одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства - уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін "біле рабство", який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.
З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття "торгівля людьми" обмежується "торгівлею жінками". При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо.
Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю.
За своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів.
Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавного значення є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.
Загалом загострення проблеми торгівлі людьми в Україні зумовлене низкою соціально-економічних, правових та організаційних чинників, а саме:
Низькі заробітки більшої частини населення, загальне зниження життєвого рівня та матеріальна незабезпеченість;
Нестача робочих місць, безробіття, особливо серед молоді (в першу чергу жінок);
Активізація діяльності міжнародних злочинних угрупувань;
Корумпованість представників різних гілок влади.
Причини від’їзду за кордон?
Дані досліджень, експертні оцінки, інтерв'ю з жінками показують, що на першому місці серед причин, які вимушують їх до виїзду за кордон, є складний економічний стан, практична неможливість отримати гідну роботу в Україні. Вони погоджуються на роботу, яка не відповідає рівню їх освіти і кваліфікації. Зростає кількість сімей, де жінка головна годувальниця.
За даними ООН, щорічно близько 4 мільйонів чоловік відправляються за кордон на заробітки.
Дослідження, які проводилися в Україні Міжнародною організацією по міграції, показали, що виїжджають в основному жінки 15- 29 років з середньою неповною освітою або професійною освітою, в основному з невеликих міст України. Хоча відомі випадки і про неповнолітніх, і навіть 50-річних.
Що є основними елементи в акті торгівлі?
- насильство
- боргова кабала
- експлуатація ради корисливої мети, для якої обман, насильство або боргова кабала застосовуються.
Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття і правову недосконалість захисту громадян молодої держави, нечисті на руки ділки організували кримінальний бізнес запрошення українців на роботу за кордон, де вони опиняються в жорсткій експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі і тисячі для організаторів цього бізнесу. Жінок експлуатують як домогосподарок, шваль і так далі Але, окрім звичайної експлуатації, жінки стикаються ще з однією формою примусовою проституцією.
Торгівля людьми по прибутковості займає третє місце після торгівлі зброєю і наркотиками. У всьому світі щорічно купується і продається близько 1 мільйона жінок.
Шляхи повернення додому.
Існує три шляхи повернення з рабства: подзвонити додому, в посольство або консульство, або в організацію " Ла Жнива".
У 1997 році на території України був створений Міжнародний правозахисний центр " Ла Страда " в перекладі з італійського "дорога". Ця організація допомагає повернутися на батьківщину тим, хто потрапив в біду. З 1 листопада 2002 року Міжнародний центр " Ла Страда - Україна" упровадив загальнонаціональну "гарячу лінію" в цілях запобігання торгівлі людьми. Всі, хто по яких-небудь причинах їде за кордон, може отримати достовірну інформацію кваліфікованих фахівців по телефону 8-800-500-22-50. Всі дзвінки по Україні безкоштовні.
Достатньо часто наші жінки і дівчата стають жертвами із-за своєї наївності, непоінформованості в цих питаннях, а також законах, які повинні захищати їх.
Поради міжнародних організацій тим хто виїжджає за кордон
1.Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, які засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходиться тільки у Вас;
2.Якщо Ви збираєтеся працювати або вчитися, поклопочіться, щоб Ваш контракт був написаний зрозумілою Вам мовою, а також, щоб умови, місце і час Вашої майбутньої роботи були чітко позначені;
3.Залиште удома або своїм друзям, близьким детальну інформацію про своє перебивання за кордоном з адресою і контактними телефонами, а також копію свого паспорта і контракту;
4.Не забудьте з'ясувати номера телефонів українських посольств і консульських представників за кордоном;
5.Не забувайте, що знання хоч би елементарних слів іноземної мови значно полегшує Ваше перебування за кордоном і допоможе в скрутну хвилину.
Чому саме торгівля жінками стала предметом всестороннього розгляду?
1.Ця тенденція відмічена на сучасному етапі;
2.Безробітні в Україні ті, хто одружується за кордоном, переважно жінки;
3.Торгівля жінками має свої загальні і відмітні риси з торгівлею людьми взагалі. Відмінні риси істотні і відображені в міжнародних і національних документах. Ці риси торгівлі жінками обумовлюються необхідністю комплексних заходів, принципи яких повинні бути відображені в гендерній політиці держави.
Чому саме в державній політиці? Подолання явища торгівлі жінками є проблемою саме політики держави, оскільки остання повинна бути динамічною і актуальною. Якщо гендерні основи державної політики є відмінною рисою цілого етапу в розвитку суспільства, то проблема торгівлі жінками актуальна, але не перманентна. У державній політиці є постійні і тимчасові пріоритети. У разі, коли актуальна проблема не вирішується, вона має тенденцію до переходу з категорії тимчасових в категорію перманентних. Таке може відбутися з проблемою торгівлі жінками.
Розглядаючи історію торгівлі людьми у всьому світі і в Україні, а також історію відношення до жінки, можна відзначити ряд тенденцій, а саме:
від "чорного" - до "білого рабства";
від неістотної частки жінок в торгівлі людьми - до їх переважаючої частки;
від неістотної частки жінок в торгівлі людьми в епоху їх дискримінації, безправ'я, підлеглій ролі - до переважаючої їх частки в епоху досягнення ряду успіхів за гендерне рівноправ'я;
від відкритої торгівлі по простій схемі - до закритої багатоетапної торгівлі по складній кримінальній схемі (адекватною пропускам в законодавстві).
Відмічені тенденції можна пояснити таким чином:
1.Справа не в расі і не в кольорі шкіри, а в економічному рівні розвитку країни. Якщо раніше економічно нерозвиненими були переважно країни з темношкірим населенням, то зараз є і такі країни з "білим" населенням;
2.Якщо раніше рабині призначалися переважно для важкої фізичної роботи, то сьогодні, в епоху високих технологій, сексуальній революції в демократичних країнах рабинями переважно стають жінки для секс-бізнеса і інших форм обслуговування;
3.Сучасне полягання в розвитку людства є лише початком поворотного етапу боротьби за гендерне рівноправ'я. Якщо в попередні епохи жінка не мала рівних має рацію з чоловіками, мала підрядний сімейний статус домогосподарки, то в такій ситуації була загальновизнаною матеріальна відповідальність чоловіка за всю сім'ю. Сучасна епоха надає жінці можливість заробляти нарівні з чоловіками. Але середня зарплата у жінок в Україні і в світі нижче за середню зарплату чоловіків. У таких умовах у жінок досить часто виникає необхідність пошуку ризикованих способів заробітку. При повному гендерному рівноправ'ї така необхідність відпадає, оскільки і заробітна плата не нижча, і можливостей працевлаштування більше, і відповідальність за дітей розподілятиметься порівну;
4.Недосконала законодавча база дає багато можливостей для побудови кримінальних схем, тому вимагає перегляду і удосконалення.
Як працює злочинний бізнес?
Як правило, організатори цього бізнесу живуть за кордоном. Нерідко замовниками виступають ті, що виїхали за рубіж на ПМЖ колишні громадяни України або іншої країни пострадянського простору.
У Донбасі вербують під замовлення молодих жінок для сексуальної експлуатації в Туреччині, Об'єднаних Арабських Еміратах, Росії (Москва і Санкт-Петербург), Ізраїлі, Греції, Чехії, Польщі і Китаї (дані надані донецькими правоохронцями і приведені по масштабності об'ємів експорту "живого товару").
Найпростіший спосіб вербування через оголошення в рекламних виданнях, де дівчатам пропонують високооплачувані робочі місця за кордоном як офіціантки або танцівниці, поварихи або барменші. Ви напевно стикалися з оголошеннями приблизно такого змісту: "Робота дівчатам. За кордоном. Легально. Інтим виключений". Проте, як показує практика, якраз за такими фразами найчастіше ховається справжня індустрія секс-торгівлі.
Другий шлях вербувальники підшукують молодих жінок, що мають матеріальні труднощі, і пропонують їм виїхати на заробітки за кордон, гарантуючи нормальні умови життя. Вони запевняють: повернетеся житимете на відсотки. Заробите не тільки на ліки стареньким батькам, але і накопичите "зелених" дитині на навчання у вузі. Тим, хто мріє вийти заміж, неодмінно пообіцяють знайомство з шейхом. А потім дістають альбом з фотографіями якихось дівчат, які нібито у такий спосіб знайшли заморське щастя. Цей прийом, до речі, психологи називають "апеляцію до авторитету".
Не випадково торговці уміють вправно маніпулювати людьми і знають, як робити принадні пропозиції. Вербувальниками, як правило, стають ті, хто побував в сексуальному рабстві або ж мають до "нічних метеликів" безпосереднє відношення.
Боротьба з торгівлею людьми на національному та міжнародному рівні.
Важливими кроками по вдосконаленню міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми стали Міжнародна Конвенція про боротьбу з торгівлею білими рабинями від 4 травня 1910 року; Міжнародна Конвенція про Заборону торгівлі жінками й дітьми від 30 грудня 1921 року з поправками, внесеними Протоколом, затвердженим Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1947 року; Міжнародна Конвенція про Заборону торгівлі неповнолітніми жінками від 11 жовтня 1933 року із змінами, внесеними в неї вищезгаданим Протоколом.
Започаткування ефективного міжнародного механізму було закладено у 1949 році Генеральною Асамблеєю ООН шляхом прийняття Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами, яка набрала чинності в Україні 15 лютого 1955 року.
Сучасним міжнародно-правовим документом щодо протидії торгівлі людьми є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює її. У грудні 2000 року в
м. Палермо (Італія) Україна, спільно з іншими 124 країнами світу, підписала ці міжнародні документи і ратифікувала 4 лютого 2004 року на сесії Верховної Ради України.
Правоохоронні органи України зіткнулись зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми на початку 90-х років минулого століття. Україна намагається якомога активніше залучатися у процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, а також до загальної боротьби з міжнародною організованою злочинністю. Слід відзначити, що Україна (як на міжнародному, так і на національному рівні) застосовує багатовекторний підхід до проблеми боротьби з торгівлею жінками. Як правило, це проявляється у поєднанні стратегій боротьби з торгівлею жінками як такою, боротьби з нелегальною міграцією та боротьби із міжнародною організованою злочинністю. З метою посилення боротьби з цим видом транснаціональної організованої злочинності, у березні 1998 року Верховна Рада України приймає Закон "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України", у зв'язку з яким, Кримінальний кодекс України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю людьми (ст.124-1 КК України). У квітні 2001 року Верховна Рада України приймає новий Кримінальний Кодекс України, який набув чинності з 1 вересня 2001 року, до складу якого увійшла стаття 149 "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини".
У 1999 році створено Координаційну Раду по боротьбі з торгівлею жінками та дітьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.
У 2000 році в структурі Департаменту карного розшуку МВС України та в обласних управліннях внутрішніх справ створено спеціалізовані підрозділи по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми.
Указом Президента України від 18.02.2002 року №143 "Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" визначено, що боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних напрямків діяльності правоохоронних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року №410 затверджено Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 р.
З метою ефективного попередження торгівлі людьми в Україні успішно діють ряд міжнародних організацій та мережа громадських об"єднань.
Зокрема, було завершено роботу над договорами з Лівією про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; з Таїландом про правову допомогу у кримінальних справах; з Російською Федерацією, Білорусією, Туркменістаном і Бразилією про передачу засуджених осіб; з Єгиптом та Індією про правові відносини і правову допомогу в цивільних справах.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007р. № 410.)
2.Закон України Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 19, ст.263;
3.Навчально-методичний посібник / Заг. ред. К. Б. Шевченко та О. А. Удалової. - К.: "Версо 04", 2005. - 210 с.
4.Протидія торгівлі людьми. Інформаційно-аналітичний збірник під редакцією С. Нетецького. - К.: Winrock International
5.www.rada.kiev.ua